Ту-154

Ту-154 у 80-х роках називали „робочою конячкою східноєвропейських аеропортів”. Понад половину аерофлотівських перевезень здійснювали саме ці машини. Їх було побудовано майже тисячу.

Розробляючи наприкінці 60-х років проект середньомагістрального літака другого покоління, колектив ОКБ ім. Туполєва прагнув поєднати в ньому кращі якості лайнерів першої генерації, яких він мав замінити: швидкість Ту-104, дальність й економічність Іл-18 та комфорт і злітно-посадочні характеристики Ан-10. 

Для літака була вибрана схема зі стріловидним крилом, Т-подібним оперенням та розміщенням трьох двигунів у хвостовій частині фюзеляжу. „Чисте” крило зі значним (35о) кутом стріловидности вперше в СРСР було оснащене повним комплектом засобів механізації, прийнятим у світовій практиці (елерони-інтерцептори, інтерцептори-повітряні гальма, трищілинні закрилки, передкрилки майже по всьому розмаху). У поєднанні з деяким „надлишком” потужності силової установки воно забезпечує літаку як високу крейсерську швидкість (навіть більшу від Ту-104), так і можливість діяти з відносно коротких аеродромів. Три турбовентиляторні двигуни НК-8-2 завдяки високій економічності забезпечують значну (до 4000 км) дальність польоту. Їх сумарна потужність дає змогу Ту-154 злітати з повним навантаженням навіть із високогірних аеродромів, а система реверсу тяги (на обох бічних двигунах) – значно скоротити пробіг після приземлення. 

Герметична кабіна розділена на два пасажирських салони легкими переборками, тому салон можна швидко переобладнати під будь-яку допустиму кількість пасажирських місць – від 128 у змішаному варіанті до 158 в основному й 174 у туристичному. Діаметр фюзеляжу було збільшено до 3.8 м, тому пасажири в просторому салоні (шириною 3,6, висотою 2,02 та довжиною 27.5 м) почувають себе досить вільно. Допоміжна силова установка забезпечує кондиціонування салонів та кабіни екіпажу при вимкнених двигунах. 

Ту-154 оснащений устаткуванням, що дозволяє виконувати регулярні польоти в будь-який час доби в простих і складних метеорологічних умовах. Бортова система управління забезпечує захід на посадку в автоматичному режимі.

Перший політ нового лайнера відбувся 3 жовтня 1968 року. А в 1972 році було розгорнуто масове серійне виробництво. Регулярні пасажирські рейси почалися 9 лютого 1972 року.

Перша модифікація літака – Ту-154А – отримала більш потужні двигуни НК-8-2У та автоматичне управління механізацією крила й перестановкою стабілізатора. Злітна маса зросла до 94 тон. До авіазагонів Аерофлоту літаки надійшли в квітні 1974 року.

Проблеми з тріщинами в крилах, що виникали після кількох тисяч годин експлуатації через „втомлюваність” металу, змусили вже з 1975 року перейти до виробництва нової моделі – Ту-154Б. Окрім підвищення міцності, на них установили додатковий бак із пальним та зробили аварійні виходи у хвостовій частині. Кількість пасажирських місць зросла до 180, злітна маса – до 98 тон. Попередні моделі поступово допрацьовувалися на авіаремонтних заводах ЦПФ до стандарту Ту-154Б. Частина машин була перероблена на вантажний варіант Ту-154С, розрахований на перевезення до 20 т вантажів. 

Модифікації Ту-154Б-1 та Ту-154Б-2, що почали випускати з 1978 року, мали деякі відмінності в паливній системі, системі кондиціонування повітря, електрообладнанні та шасі. Загалом у 1975-85 роках було побудовано 605 машин моделі Ту-154Б, з яких станом на 2000-й рік 185 знаходилися у експлуатації.

У 1982 році була створена глибока модернізація літака, що отримала індекс Ту-154М. Зміни торкнулися майже всіх частин літака, від нових двигунів Д-30-КУ-154-II (тягою по 11 010 кгс) аж до форми хвостової частини фюзеляжу. Крило отримало додатковий наплив та нові зализи, закрилки стали двощілинними, передкрилки – суцільними. Злітна маса сягала 102 тон.

Перший Ту-154М піднявся в повітря 1982 року, а серійне виробництво розпочалося в Куйбишеві 1984 року. Завдяки поліпшеній аеродинаміці та новим двигунам довгий час ці машини були найекономічнішими в Аерофлоті, тому досить жваво йшли на експорт. Вони брали на борт до 176 пасажирів, і могли перевезти їх на відстань до 3900 км. Максимальна ж дальність (зі 164 пасажирами) сягала 5200 км. 

До кінця 1996 року було побудовано 324 Ту-154М, з яких у 2000 році біля 200 знаходилися в експлуатації. 

Загалом у 1969-2000 роках було побудовано понад 930 літаків типу Ту-154 (всіх моделей), 40 з яких було передано до ВПС та урядового авіазагону, та понад 150 направлено на експорт (в основному до соціалістичних країн та Єгипту).