Ту-104

Представлений в експозиції музею магістральний лайнер Ту-104 – „двічі перший”: це не лише перший у світі реактивний пасажирський літак, що розпочав регулярні перевезення, а й перший серійний зразок (заводський номер 0101 – перший літак першої серії). Його збудовано у 1956 році на Харківському авіазаводі, де випускали „сто четверті”. Спочатку цей екземпляр експлуатувався в урядовому авіазагоні, пізніше він був переданий до лінійного авіазагону, а 1959 року – на учбовий аеродром КІ ЦПФ, нині НАУ.

Наприкінці 40-х років надійність реактивних двигунів досягла такого рівня, що їх вже можна було встановлювати на пасажирські літаки. Першими таку спробу зробили англійці – ще 1947 року піднявся у повітря прототип британського реактивного лайнера „Комета”. 5.05.52 року цей літак розпочав регулярні рейси, проте невдовзі був знятий з експлуатації через ряд катастроф. У липні 1954 року перший політ виконав американський реактивний „Боїнг-707”, у травні 1955 – французька „Каравела”. СРСР мав „наздогнати” їх за будь-яку ціну, тому майже одночасно почалася розробка проектів всіма провідним КБ – Туполєва, Ілюшина та молодим КБ Антонова.

ОКБ Туполєва вирішило створювати реактивний пасажирський літак на базі добре освоєного бомбардувальника Ту-16. Від нього практично без змін узяли крило, силову установку, оперення та шасі. Новим був лише фюзеляж, значно ширший та повністю герметизований. В ОКБ Туполєва змогли створити надійну герметичну кабіну великого об’єму, чим відкрили в СРСР еру реактивної пасажирської авіації.

Новий лайнер, що отримав індекс Ту-104, вперше піднявся у повітря 17 червня 1955 року. Виробництво було доручено Харківському авіазаводу (зараз ХАВО). Тут у 1955-1956 р. було випущено 29 літаків базової моделі Ту-104 (на 50 пасажирів). Перші машини надійшли до урядового авіазагону, і поява Ту-104 з радянською делегацією у Лондоні 1956 року стала світовою сенсацією. У тому ж році лайнер вийшов на пасажирські лінії – на 2 роки раніше від французького та американського конкурентів та вдосконаленої британської „Комети”. Тому Ту-104 вважається першим у світі реактивним лайнером, що без серйозних проблем розпочав регулярні пасажирські перевезення. Девіз тогочасного Генсека КПРС Микити Сергійовича Хрущова „наздогнати й перегнати” було успішно виконано, проте дорогою ціною: від попередника-бомбардувальника він унаслідував недостатню економічність, невдале розміщення екіпажу та обмежені можливості розвитку конструкції. 

У ході серійного виробництва літак постійно вдосконалювався. З середини 1957 р. почався випуск моделі Ту-104А, у перепланованому салоні якого розміщалося вже 70 пасажирів. А з 1959 року на лінії Аерофлоту вийшов стомісний Ту-104Б з потужнішими двигунами, подовженим фюзеляжем та вдвічі збільшеною вантажопідйомністю. У туристичному варіанті кількість пасажирських місць зросла до 115. Салон  Ту-104А у 1961 році був перепланований на 100 пасажирів (за рахунок ліквідації допоміжних приміщень) – цей варіант дістав індекс Ту-104В, а його відміна з потужнішими двигунами – Ту-104Д. Через тісняву у салоні і відповідно сумнівний рівень комфорту для пасажирів обидві моделі використовувалися лише на внутрішніх лінях. 

Чотиримоторний варіант машини отримав індекс Ту-110. Він використовувався лише для вантажних перевезень. Існував також „цивільний” варіант бомбардувальника Ту-16, що виконував у Аерофлоті вантажні перевезення під індексом Ту-104Г.

Загалом у 1955-1960 р. було випущено 201 літак типу Ту-104 всіх моделей. Вони активно експлуатувалися аж до 1976 року, коли було повністю вичерпано ресурс. За цей час авіакомпаніями 7 країн, що використовували літак, було перевезено понад 100 мільйонів пасажирів.

У рейсових польотах, які звичайно виконувалися на висоті 8,5-9 тис. м, Ту-104 літав зі швидкістю 800-850 км на годину. Можливості ж його були значно вищі – в 1957-60 рр. на ньому встановили 26 світових рекордів.

У ДМА зберігається єдиний у світі екземпляр літака моделі Ту-104.