МіГ-27к

МіГ-27К (К – з системою „Кайра”), або „32-26”, був вдосконаленою моделлю МіГ-23БМ/МіГ-27. Він став одним із перших радянських винищувачів-бомбардувальників, здатних використовувати високоточну зброю за звичайних та складних погодних умов. Перший політ відбувся 29 грудня 1974 року, а з 1976 р. розпочалося серійне виробництво літака.

Головними відмінностями було застосування найновішої на той час лазерно-телевізійної прицільної системи „Кайра” разом із вдосконаленою прицільно-навігаційною системою на базі потужної цифрової ЕОМ. Була значно розширена номенклатура керованого ракетного озброєння, у тому числі високоточного: нових ракет Х-25 та Х-29, керованих авіабомб КАБ-500, протирадарних ракет Х-27ПС та нових КР „повітря-повітря” Р-60 з самонаведенням. Система „Кайра” забезпечувала пуск ракет у режимі „вистрілив-забув” та за складних погодних умов. Проте вона мала високу вартість і складність, через що випуск МіГ-27К був обмеженим – у 1976-82 роках було побудовано лише 214 машин.

Через високу вартість „Кайри” було вирішено розробити більш дешевий варіант модернізації, що отримав індекс МіГ-27М („32-29”). Він мав трохи спрощене обладнання, проте практично ту саму номенклатуру підвісного озброєння. Перша машина піднялася у повітря 5 травня 1976 року, а всього у 1978-83 роках було побудовано біля 160 МіГ-27М.

У 1982-85 роках на Львівському та Іркутському авіаремонтних підприємствах була проведена модернізація „звичайних” МіГ-27 до стандарту МіГ-27М. Вони отримали індекс МіГ-27Д.

МіГ-27К, М та Д стояли на озброєнні лише ВПС СРСР. На території Україні базувалися 4 полки МіГ-27-х. Найдовше, з 1975 по 1990 рік, на них літав 722 АПВБ (аеродром Мартиновка під м. Вознесенськ).