Міг-15уті

Винищувач МіГ-15 - найстарший за віком експонат Державного музею авіації. Назва цього літака багато чого говорить не тільки післявоєнним радянським льотчикам, але і їхнім колегам із усього світу, бо в 50-х роках не було конфлікту, у якому з тієї або іншої сторони не воювали б МіГи-15-ті.

Саме цей винищувач відкрив еру реактивної авіації в СРСР, хоча й не був хронологічно першим радянським реактивним літаком. Але він став найпопулярнішою бойовою машиною, «літаком-солдатом», якого щиро любили його пілоти та боялися супротивники. За роки своєї бойової кар'єри МіГ-15 перетворився на символ радянської повітряної моці. 

Він створювався в складний повоєнний період, коли не було ні досвіду створення літаків для високих дозвукових швидкостей, ні реактивних двигунів. А армади потужних американських стратегічних бомбардувальників з ядерними бомбами, що маячили біля кордонів, змушували терміново шукати засобів захисту.

Прототип МіГ-15 піднявся у повітря 30 грудня 1947 р. Літак вийшов вдалим: швидкісним, маневреним, простим у пілотуванні й обслуговуванні, з потужним озброєнням, і при цьому міцним і надійним. МіГ-15 розвивав швидкість 1050 кілометрів у годину, досягав висоти в 15 000 метрів, а дальність (з підвісними баками) перевищувала півтори тисячі кілометрів.

Оскільки насамперед МіГ-15 мав знищувати бомбардувальники, він отримав цілу батарею гармат: одну 37-міліметрову Н-37 й дві 23-міліметрових НР-23. Ворожому винищувачу вистачало влучення одного, максимум двох снарядів у будь-яке місце, а у величезної чотиримоторної американської «суперфортеці» навіть від короткої черги відвалювалося крило або переламувався фюзеляж. 

Серійне виробництво розпочали у 1948 році відразу на трьох заводах, навіть не чекаючи завершення льотних випробувань. А коли літак підтвердив у боях свої високі якості, до виробництва підключили ще чотири потужних авіапідприємства. У війська „міги” почали надходити взимку 1949 року. У СРСР у 1949-1959 роках збудували 13131 літак МіГ-15, за ліцензією в Чехословаччині фірмою Аеро – 2012 (1441 бойових S-102 й S-103 та 2013 двомісних навчально-тренувальних CS-108), в Польщі – 1000 під маркою Lim-1 та Lim-2. МіГ-15 експортували до країн Варшавського Договору, Китаю, КНДР, Єгипту, Сирії, Куби багатьох інших. Вони стояли на озброєнні ВПС понад 50 держав світу.

Існувало кілька серійних варіантів літака: одномісні винищувачі МіГ-15 та МіГ-15біс (мав більш потужний двигун ВК-1 і кращі льотні характеристики), винищувач супроводу МіГ-15Сбіс (з двома ППБ по 600 л кожний), розвідник Міг-15Рбіс та навчально-тренувальний УТІ МіГ-15.

 „МіГи-15-ті” дуже активно воювали. Так, їх поява у 1950 році в Північній Кореї для американських пілотів стало «громом з ясного неба»: з перших же боїв з'ясувалося, що радянський винищувач значно перевершував по всіх параметрах будь-які їх машини. Лише поява найновішого F-86 “Сейбр” відновила рівновагу сил. Загалом лише радянські пілоти на МіГ-15 збили у Кореї 1097 літаків супротивника ціною втрати 335 власних машин (за даними ЦАМО РФ). 

У музеї представлено навчально-тренувальний варіант винищувача – УТІ МіГ-15. З 3433 випущених машин цього типу 511 було побудовано в 1950-54 рр. в Україні, на Харківському державному авіаційному виробничому об'єднанні. Понад чверть сторіччя вони були основними „перехідними” навчально-бойовими літаками радянських ВПС – жоден льотчик-винищувач не проминув цієї „літаючої шкільної парти”. 

Від бойового варіанта він відрізняється наявністю другої кабіни, зменшеним запасом палива та спрощеним озброєнням: замість гармат він має лише один крупнокаліберний кулемет для навчання стрільбі по повітряних та наземних цілях. Знаходився на озброєнні ВПС 31 держави світу.