МіГ-25рб

МіГ-25 дотепер є найшвидшим у світі бойовим літаком, здатним літати майже втричі швидше від звуку. Його розробку почали наприкінці 50-х років, у відповідь на опрацювання американцями кількох проектів бойових літаків зі швидкостями порядку 2.5-3М. Створювалося одночасно два варіанти: винищувач-перехоплювач Е-155П (для протидії подібним машинам „вірогідного супротивника”) та розвідник-бомбардувальник Е-155Р, „невразливий” для ворожої ППО завдяки величезній на той час швидкості й висоті польоту.

При конструюванні довелося долати багато проблем – наприклад, так званий „тепловий бар’єр”: на швидкостях понад М=2.5 поверхня літака розігрівалася до кількасот градусів, і звичайний дюралюміній втрачав міцність. Тому основним конструкційним матеріалом для нової машини стала нержавіюча сталь (80% загальної маси планера) та титанові сплави (8% маси). Зі спеціального жаростійкого дюралюмінієвого сплаву було виконано лише несилові елементи (11% маси). Фюзеляж зробили зварним нероз’ємним. Його центральну частину займає інтегральний паливний бак. У задній частині монтуються двигуни, у носовому відсіку – або радар (у винищувача), або аерофотоапарати та радіотехнічне розвідувальне обладнання (у розвідника).

Розвідувальний варіант був побудований першим, і першим піднявся у повітря 6 березня 1964 року. Після завершення програми державних випробувань у 1969 році його взяли на озброєння й почали серійно виробляти на авіазаводі у м. Горький (зараз Нижній Новгород) під індексом МіГ-25Р („Виріб 02”).

У 1971 році літаки були допрацьовані для підвіски спеціальних „термостатичних” фугасних авіабомб, які можна було скидати зі стратосфери на великій надзвуковій швидкості. Чотири МіГ-25РБ (тобто „розвідника-бомбардувальника”, або „Виріб 02Б”) передали у 1971 році Єгипту, щоб той міг використати їх для ударів по Ізраїлю. Проте у ВПС арабських країн ці машини виконували лише розвідувальні польоти.

Всі подальші моделі випускалися вже як розвідники-бомбардувальники, і відрізнялися лише складом радіотехнічного розвідувального обладнання. Так, варіант з апаратурою точної радіотехнічної розвідки „Куб-3” отримав індекс МіГ-25РБК, з РЛС бічного огляду „Сабля Е” – МіГ-25РБС, зі станцією загальної радіотехнічної розвідки „Віраж-1” – МіГ-25РБВ, з РЛС бічного огляду „Шомпол” – МіГ-25РБШ. Для підготовки і тренування пілотів був створений також двомісний „навчальний” варіант МіГ-25РУ (випускалася з 1972 року).

На спеціальних варіантах МіГ-25 було встановлено 29 світових рекордів, серед яких – абсолютний рекорд висоти польоту – 37 650 метрів.

На Горьківському авіазаводі у 1969-85 рр. було випущено 1186 літаків типу МіГ-25 (всіх моделей), що знаходилися на озброєнні ВПС 14 держав світу. 

ВПС України у 1992 р. мали біля 100 літаків типу МіГ-25 (з них 13 МіГ-25РБ та 2 МіГ-25РУ). До середині 90-х років вони поступово були зняті з озброєння. Проте на Запорізькому АРЗ продовжують виконувати ремонт цих машин для ВПС Індії та арабських країн.

В подальшому у музеї планується створити окрему колекцію основних моделей літака МіГ-25.