Мі-24 – ударна міць Армійської авіації Сухопутних військ України

19 вересня виповнилося 55 років бойовому гелікоптеру Мі-24. Того дня 1969 року здійнявся у повітря його перший прототип. Машину створило ДКБ Михайла Міля за концепцією «літаючої БМП», що передбачала застосування добре озброєного та захищеного вертольота для безпосередньої підтримки військ, а також для перевезення відділення солдат.

Першою серійною версію став Мі-24А, що мав спільну кабіну екіпажу. У машини виявилися суттєві недоліки. Зокрема, недостатній огляд з робочого місця льотчика, який знаходився позаду оператора. Були також претензії до озброєння. Тому наступний Мі-24Д суттєво переробили. Створили нову носову частину фюзеляжу з окремими кабінами оператора та пілота. Озброєння посилили, встановивши швидкострільний кулемет ЯкБ-12,7. Ще більш досконалим став Мі-24В, який оснастили сучасним протитанковим комплексом «Штурм-В». А варіантом з найбільш потужним озброєнням став Мі-24П, що отримав двоствольну 30-мм гармату. Він мав довжину фюзеляжу 17,51 м, діаметр несучого гвинта – 17,3 м, максимальну злітну масу – 11,5 т, максимальну швидкість – 320 км/год, практичну дальність польоту – 450 км.

Загалом побудували до 3500 екземплярів Мі-24 у майже 40 версіях. Абсолютна більшість оснащувалася двигунами з родини ТВ3-117 потужністю до 2225 к.с., що випускало Запорізьке виробниче об’єднання «Моторобудівник» (нині АО «Мотор Січ»).

Географія гелікоптера виявилася дуже широкою. Його використовували понад 60 країн, серед яких: Афганістан, Алжир, Болгарія, В’єтнам, Венесуела, Єгипет, Ефіопія, Індія, Куба, Нікарагуа, Німеччина, Польща, Угорщина, Чад.

За характерний вигляд військові авіатори охрестили Мі-24 «Крокодилом». Він став одним із символів війни в Афганістані, а також активно використовувався у багатьох інших регіональних конфліктах в Азії, Африці та на пострадянському просторі. Мі-24 заслужив репутацію надійної та невибагливої машини. А от концепція літаючої БМП виявилася хибною. Як правило, гелікоптер виконував лише ударні функції, а десантна кабіна була зайвою і знижувала його можливості.

В Україні станом на 1991 рік дислокувалися 7 вертолітних полків та 4 окремі ескадрильї, до складу яких входили різні варіанти Мі-24. Загалом нараховувалося понад 300 гелікоптерів цього типу. Вони склали основу Армійської авіації Сухопутних військ, однак їх кількість поступово була значно скорочена. Мі-24 активно використовувалися в міжнародних навчаннях і миротворчих місіях ООН, а з 2014 року стали учасниками російсько-української війни. Крім традиційних завдань із ураження наземних цілей, їх почали залучати до боротьби з безпілотниками противника. Про перший такий випадок стало відомо ще у жовтні 2018-го.

Капітальний ремонт та модернізацію Мі-24 проводить Конотопський завод «АВІАКОН». До модернізації вертольотів також долучилося запорізьке АО «Мотор Січ», де на них встановлюють нові двигуни і лопаті несучого гвинта.

В експозиції Державного музею авіації представлено дві машини з цієї родини. Побудований у 1974 році Мі-24А використовували у декількох окремих вертолітних полках. У березні 1988 року його списали після вичерпання ресурсу і передали на факультет військової підготовки Київського інституту інженерів цивільної авіації (нині – НАУ). Мі-24Д випустили в 1975 році, і до березня 1989-го він експлуатувався у 441-му окремому вертолітному полку (м. Коростень, Житомирської області). 30 листопада 2007 року поступив до музею з факультету військової підготовки НАУ.