Знаменитий льотчик-випробувач Юрій Курлін

17 вересня виповнилося 95 років від народження знаменитого льотчика-випробувача Юрія Курліна, який багато років працював у дослідному конструкторському бюро Олега Антонова (нині ДП «Антонов»).

Він народився 1929 року в місті Шацьку Рязанської області. Невдовзі родина переїхала на Північний Кавказ до П'ятигорська.

Після Другої світової війни Юрій закінчив Ростовський індустріальний технікум та спробував стати курсантом військового льотного училища, адже давно захоплювався авіацією. Однак в нього навіть документи не прийняли, бо за тодішніми правилами молоді спеціалісти мали відпрацювати певний термін за отриманим фахом.

У 1949 році Юрій вступив на заочне відділення Київського інституту інженерів цивільного повітряного флоту (нині НАУ), а наступного року – до Краснокутського училища пілотів цивільної авіації. Він паралельно навчався в обох закладах, доки не отримав у 1952 році диплом льотчика. За розподілом молодий пілот потрапив до 92-го авіазагону Українського управління ЦПФ, що лише починав освоювати тодішню новинку Ан-2. Базувався цей підрозділ на київському аеродромі Святошин поряд з авіазаводом, на територію якого щойно переїхало ДКБ Антонова.

На Ан-2 було багато польотів на гранично малій висоті при обробці сільгоспугідь, траплялося і чимало посадок на невеличкі майданчики, які пілот вибирав сам з повітря. Все це дало безцінний досвід. Проте Курлін прагнув більшого і все частіше замислювався про роботу льотчика-випробувача.

Отримавши диплом інженера, Юрій став одним із небагатьох пілотів, що на той час мали вищу освіту. Це був великий крок на шляху до мрії, однак йому ще декілька років довелося літати на Іл-14 та Лі-2 в транспортних підрозділах підприємств авіапрому.

Нарешті у 1957 році Курлін отримав можливість вступити до Школи льотчиків-випробувачів. Навчання там зміцнило впевненість у своїх силах, надало необхідні професійні навички. Бували дні, коли доводилося пілотувати 4-5 різнотипних літаків. Наприклад, Як-25 та Іл-28, МіГ-15 та Ту-4, Іл-12 та Ту-16. За рік Курлін отримав диплом з відзнакою, який дав право вибрати місце подальшої роботи, і без вагань вирішив повернутися до Києва. Так у вересні 1958-го він став льотчиком-випробувачем ДКБ Антонова.

Курліну одразу доручили тестування літака Ан-14 «Бджілка», який мав видатні злітно-посадкові характеристики. Антонов дуже любив цю машину, однак її доля складалася непросто, і він докладав чимало зусиль для популяризації літака. Якось Курлін отримав завдання підібрати з повітря посадковий майданчик на берегах Десни завдовжки метрів 100, на якому Антонов задумав дати інтерв'ю. Завдання було виконано, PR-акція пройшла успішно. А потім Генеральний конструктор і льотчик вирішили трохи відпочити. «Крило Ан-14 висіло над водою, – згадував Курлін. – Ми з Олегом Костянтиновичем пірнали з нього в Десну і вдвох робили стійку на руках. Ми були щасливі!» Пізніше на цій «всюдильотній» машині Курлін виконав переліт по Київській області, здійснивши 68 посадок на вибрані з повітря майданчики.

Професійне зростання Курліна відбувалося стрімко. Вже 1965-го року йому довірили етапну машину – найбільший на той час літак у світі Ан-22 «Антей». 27 лютого він запам'ятав на все життя, адже який льотчик-випробувач не мріє вперше підняти в повітря дослідну машину, а тим паче таку унікальну!

Потім були сенсаційні покази «Антея» на Паризькому авіасалоні та кількох інших міжнародних виставках. Однак будні льотної роботи складалися не з яскравих авіашоу. Наприклад, екіпаж Курліна перевозив на Ан-22 великогабаритні вантажі в райони Сибіру і Крайньої Півночі. Тоді довелося літати за найсуворіших умов, неодноразово приземлятися на незнайомі, засніжені майданчики. Особливою сторінкою стали перевезення крил літаків Ан-124 та Ан-225 на «спині» спеціально модифікованого «Антея».

Залишилося у біографії Курліна і багато інших, дуже непростих завдань. Наприклад, посадки з обома зупиненими двигунами на Ан-24 та Ан-26; польоти на Ан-32 з високогірних аеродромів Індії; посадки на Ан-74 на зледенілі та розмоклі злітно-посадкові смуги; польоти з дослідження поведінки Ан-124 у супутньому сліді іншого літака.

Льотну роботу Курлін залишив 1994-го, присвятивши їй майже 44 роки! В його активі понад 30 освоєних типів літаків, на яких налітав 16716 годин, причому 6685 годин – на випробуваннях.

Однак рідну фірму легендарний льотчик-випробувач не покинув. Сповнений незгасної енергії, він ще понад два десятиліття працював інструктором-методистом та передавав свій гігантський досвіт молодшим колегам.

У вічність Юрій Володимирович відійшов раптово, 27 лютого 2018 року.

Фото

1 - Юрій Курлін в кабіні літака Ан-22. 1965 рік

2 - Юрій Курлін та Олег Антонов під час відпочинку на березі Десни. Кінець 1950-х років

3 - Після успішної посадки на Ан-26 з імітацією відмови обох двигунів. Юрій Курлін – четвертий справа. 1975 рік

4 - Юрій Курлін та Генеральний конструктор Петро Балабуєв дають інтерв’ю після доправлення до Києва на Ан-22 центроплану другого екземпляру Ан-225. 1991 рік

5 - Юрій Курлін на тренажері літака Ан-148. 2011 рік