Перший у світі повітряний таран

8 вересня виповнилося 110 років першому в світі авіаційному тарану. У той день 1914 року його здійснив у небі України знаменитий льотчик Петро Нестеров, який майже рівно за рік до того першим у світі виконав «мертву петлю», про що на нашому сайті є окреме повідомлення.

На початку Першої світової війни штабс-капітан Нестеров очолював 11-й корпусний авіазагін, на озброєнні якого перебували легкі моноплани «Ньюпор IV» та «Моран G». Разом зі своїм підрозділом він відправився на Південно-Західний фронт. Брав участь у бойових діях на Львівщині. У відповідності із тодішніми підходами до застосування авіації головним її завданням вважалася розвідка. Ніякого озброєння літаки ще не мали.

Противник теж використовував авіацію для розвідки. Над російськими позиціями регулярно з’являлися біплани повітряної роти Flik 11 зі складу Цісарсько-Королівських повітряних сил Австро-Угорщини. За поширеною версією, Нестеров дав слово честі командуванню, що припинить ці польоти. За всіма відомими свідченнями очевидців, ніяких суїцидальних настроїв у нього не було.

8 вересня австрійський Albatros B.II знову з’явився в районі галицького села Воля-Висоцька, що неподалік міста Жовква. Нестеров поквапився піднятися в повітря. Його «Моран» мав мізерну перевагу у максимальній швидкості над літаком противника і був майже втричі легшим. За рахунок кращих динаміки та маневреності свого аероплану, Нестеров зміг перехопити «Альбатрос» і зайняв вигідну позицію для атаки. Він розраховував колесами «Морана» вдарити по верхньому крилу ворожого літака або пошкодити повітряний гвинт. Достеменно невідомо чому, але удар вийшов занадто сильним.

В літературі можна зустріти декілька версій подальшого розвитку подій. Наприклад, серед свідків був генерал-квартирмейстер штабу 3-ї армії Михайло Бонч-Бруєвич, який згадував (мова оригіналу): «…Кувыркаясь и переворачиваясь, неприятельский самолёт стремительно полетел вниз, и я готов был поклясться, что заметил, как он распался в воздухе.

Какое-то мгновение все мы считали, что бой закончился полной победой нашего лётчика, и ждали, что он вот-вот благополучно приземлится… Неожиданно я увидел, как из русского самолёта выпала и, обгоняя падающую машину, стремглав полетела вниз крохотная фигура лётчика. Это был Нестеров, выбросившийся из разбитого самолёта. Парашюта наша авиация ещё не знала…».

Скоріше за все, Нестерова викинуло від удару, адже тоді льотчики не користувалися прив’язними ременями. Існує також ґрунтовне припущення, що на той момент він вже був мертвим, адже сильно забився головою об козирок своєї кабіни. Загинув і австрійський екіпаж у складі льотчика-спостерігача барона Фрідріха фон Розенталя (Friedrich von Rosenthal) та пілота Франца Маліна (Franz Malina).

До війни Нестеров мешкав у Києві, де залишилися його дружина та двоє діток. Тому й поховали його у Києві на престижному цвинтарі Аскольдова могила. У 1934 році, під час перенесення столиці УРСР із Харкова до Києва, цей цвинтар варварськи ліквідували, а на його місці створили міський парк. Лише деякі поховання перенесли до інших некрополів. Так могила Петра Нестерова опинилася на Лук’янівському цивільному кладовищі, де вона знаходиться досі.