50 років багатоцільовому літаку Tornado: історія створення та бойовий шлях

14 серпня виповнилося 50 років багатоцільовому бойовому літаку Tornado. Того дня 1974 року з аеродрому Манхінг (Баварія, Німеччина) здійнявся у небо його перший прототип. Машину створив європейський консорціум Panavia Aircraft, до якого входили британська компанія British Aerospace, німецька Messerschmitt-Bölkow-Blohm та італійська Aeritalia.

Партнери вирішили розробляти літак у двох основних варіантах: ударний IDS (Interdiction Strike) та всепогодний винищувач-перехоплювач ADV (Air Defence Variant), яким Велика Британія займалася самостійно. Передбачалося, що літаки різних країн-учасниць програми матимуть мінімальні відмінності планера. Особливістю «Торнадо» стало крило змінної геометрії. Найменша стрілоподібність (25˚) забезпечувала гарні злітно-посадкові характеристики, найбільша (67˚) призначалася для високих швидкостей.

Серійний випуск тривав до березня 1993 року. Загалом побудували 992 екземпляри включно із прототипами. Відомі майже півтора десятки модифікацій «Торнадо», крім ударних та перехоплювачів серед них були також розвідувальні версії та літаки РЕБ.

«Торнадо» оснащувався двома двоконтурними турбореактивними двигунами Turbo-Union RB199-34R. На більшість машин встановлювали варіант Мк.103 із форсажною тягою 7530 кгс кожний, перехоплювач отримав Мк.104 із тягою по 8440 кгс. Ударний Tornado IDS мав довжину 16,7 м, розмах крила при найменшій стрілоподібності – 13,9 м, максимальну злітну масу – 28000 кг, міг розігнатися до 2430 км/год та подолати із двома додатковими баками майже 3900 км. Його бойове навантаження становило 8100 кг. До озброєння входили одна 27-мм гармата Mauser BK-27, велика номенклатура звичайних та керованих засобів ураження, зокрема крилата ракета Storm Shadow, протирадіолокаційна ракета ALARM, 910-кг високоточна бомба Paveway III (GBU-24). Літак міг доправити і ядерну зброю. Перехоплювач мав у своєму арсеналі керовані ракети «повітря-повітря»: середньої дальності SkyFlash та малої дальності AIM-9L Sidewinder (такі могли нести для самооборони і ударні варіанти «Торнадо»).

Крім країн-учасниць консорціуму Panavia літаки цієї родини закупила також Саудівська Аравія. Бойовий дебют «Торнадо» відбувся під час війни у Перській затоці 1990-91 років. Брали вони участь у декількох інших регіональних війнах, зокрема кампаніях NATO в Югославії та Афганістані.

«Торнадо» вважали хоч складним і дороговартісним та загалом цілком надійним, добротним продуктом європейського авіапрому. Він заслужив високу оцінку своїх екіпажів та військових аналітиків. На «пенсію» відправили свої «Торнадо» лише британці. Причому пілони від них знайшли застосування на українських Су-24, що дозволило використовувати у війні з російськими агресорами ракети Storm Shadow. За рахунок регулярної  модернізації ударні «Торнадо» інших країн залишаються в строю й досі.