75-річчя C102 Jetliner: Віхи в історії авіації
10 серпня виповнилося 75 років третьому в світі реактивному пасажирському літаку C102 Jetliner, який створила канадська компанія Avro Canada. Того дня 1949 року він здійснив перший політ з аеродрому Малтон (провінція Онтаріо), що неподалік Торонто.
Avro Canada розпочала самостійну діяльність лише у 1945 році. Розробку інноваційного лайнера вона проводила під вимоги авіакомпанії Trans-Canada Airlines, яка передбачала експлуатувати його на регіональних лініях Північної Америки протяжністю до 800 км. Із врахуванням специфіки місцевих аеропортів літак мав використовувати відносно короткі злітні смуги довжиною до 1200 м. Для забезпечення високих злітно-посадкових характеристик для нього обрали не стрілоподібне, а пряме крило.
«Джетлайнер» оснастили чотирма турбореактивними двигунами із відцентровими компресорами Rolls-Royce Derwent V із максимальною тягою понад 1630 кгс кожний. Літак мав довжину 25,12 м, розмах крила – 29,90 м, максимальну злітну масу – 25000 кг, міг розвивати максимальну швидкість 670 км/год та подолати до 2700 км. Його комерційне навантаження становило 5760 кг, і у різних внутрішніх компонуваннях на борту могли розташуватися від 36 до 50 пасажирів.
Вже під час другого випробувального польоту 16 серпня 1949-го у літака на посадці склалося шасі. Пошкодження фюзеляжу та мотогондол виявилися незначними, і ремонт зайняв менше трьох тижнів. Загалом програма випробувань проходила успішно. В ході її у квітні 1950 року «Джетлайнер» перевіз з Торонто до Нью-Йорку першу в світі «реактивну авіапошту». Подію широко висвітлювали ЗМІ, які зробили з неї справжню сенсацію. До літака почали проявляти інтерес бізнес-кола США, зокрема відомий мільярдер Говард Хьюз (Howard Hughes). Однак у грудні 1951-го на вимогу уряду Канади роботи над «Джетлайнером» припинили. Пріоритетним стало створення реактивного винищувача CF-100 Canuck, а потягнути одночасно обидві програми Avro Canada не могла.
«Джетлайнер» спочатку використовували як літак супроводу під час випробувань CF-100. В грудні 1956 року він здійснив останній політ і невдовзі пішов на металобрухт. Збереглася лише його носова частина із кабіною екіпажу, яка зараз демонструється в Канадському музеї авіації та космонавтики в Оттаві.