«Ілля Муромець» над Києвом

Після опівдня 29 червня (за Григоріанським календарем) 1914 року на Куренівському аеродромі у Києві, що знаходився в районі сучасної станції метро «Почайна», почали збиратися ті, хто був посвячений у перебіг подій. Вони очікували прильоту найбільшого літака світу «Іллі Муромця», творцем якого був молодий киянин Ігор Сікорський. Хоча містом почали ширитися різноманітні чутки, однак аеродром оточили солдати і аби-кого туди не пускали.

Минула друга година дня, а про дивовижного літака нічого не було чути. Звісно, втримати журналістів за межами аеродрому ніхто не міг, і наступного дня газета «Киевлянин» написала (тут і далі мова, стиль та орфографія оригіналу): «Здесь мы узнали, что прилет И.И. Сикорского известен только немногим и является сюрпризом для киевлян. Накануне прибывший в Киев помощник И.И. Сикорского К.К. Эргант сообщил нам, что И.И. Сикорский совершенно не желал афишировать своего большого перелета и... передал отъезжавшему в Киев г. Эрганту, что он с 1 пилотом и 2 механиками вылетит на «Илье Муромце» из Петербурга на рассвете, рассчитывает в 9 ч. утра спуститься в Орше, куда заблаговременно послан был из Петербурга механик, и, запасшись горючим материалом, вылетит из Орши в Киев с расчетом прилететь туда в 3 ч. дня».

Приблизно о 6-й вечора із Орші прийшла телеграма, що «Муромця» не слід чекати раніше ніж за дві – дві з половиною години. Однак і ці сподівання не виправдалися – Сікорський із своїм екіпажем, до якого входили військові льотчики Христіан Прусіс та Георгій Лавров, а також механік Володимир Панасюк, того дня так і не зміг долетіти до Києва. Через прикру поламку довелося здійснити вимушену посадку в районі станції Копись, і вилітати звідти вирішили вже наступного ранку.

30 червня о 3:25 ранку Сікорський та його побратими відправилися до Києва. Погода видалася кепською, дощовою. Йти довелося у хмарах, або спускатися під них, щоб зорієнтуватися. Хитавиця була шаленою. Нарешті екіпаж побачив Дніпро, скорегував курс, після чого зміг піднятися вище 1800 м, над хмарами, де світило яскраве сонце, і повітря було спокійним. Тепер курс тримали виключно за компасом. Приблизно через дві години вирішили знижуватися. Літак знову пірнув у хмари і вийшов з них на висоті 600 м.

Прямо під ним був Дніпро, трохи попереду виднівся Ланцюговий міст, а далі – золоті бані лаврських церков. У Києві також з ночі йшов дощ, і під'їзд до Куренівського летовища розвезло. Форсувати багнюку охочих знайшлося небагато, тому кількість тих, хто зустрічав авіаторів, виявилася зовсім малою.

«Киевлянин» того дня написав: «Илья Муромец» замечен был на горизонте в начале 9-го часа. Первоначально показалась темная точка, все увеличивавшаяся по мере приближения к аэродрому. Скоро стал слышен шум моторов и уже ясно обрисовался аэроплан, вырастающий с каждой минутой и заметно опускающийся вниз. Еще несколько минут, и громадный воздушный корабль парит над аэродромом, описывая большой круг. На мостике стоит неизменный механик И.И. Сикорского – Владимир Панасюк и приветливо машет шляпой своему родному Куреневскому аэродрому. Описав круг, «Илья Муромец», управляемый И.И. Сикорским, в 8 ч 45 мин плавно опускается на аэродром».

Загалом за 12 годин 50 хвилин польотного часу повітряний корабель подолав 1280 км. Це був другий екземпляр «Муромця», спеціально створений для далеких польотів – трохи менший та легший за перший прототип, натомість оснащений більш потужними двигунами. Згодом він отримав назву «Київський».

Привітні кияни влаштували пишне вшанування учасникам перельоту, які в очах тогочасної громадськості стали справжніми героями. Найбільших почестей був удостоєний Сікорський, якого Київське товариство повітроплавання нагородило Великою золотою медаллю.

У наступні дні натовпи містян йшли на Куренівський аеродром, щоб подивитись на диво техніки. Виправдовуючи їхні очікування, Сікорський виконав десять показових польотів і в кожному брав на борт пасажирів. Перший із них відбувся 2 липня. «Ілля Муромець» стартував о 17.50. На його борту перебували 8 осіб, і серед них сестра конструктора Ольга Сікорська.

Прогостювавши в Києві понад тиждень, екіпаж Сікорського 9 липня спробував вирушити у зворотню путь. Однак того дня виліт довелося скасувати через несправність одного двигуна. Лише 11 липня «Ілля Муромець» злетів із Куренівського аеродрому і взяв курс на північ. О 8:42 корабель на висоті 1250 м пройшов Оршу, о 9:35 – Вітебськ, а ще через півтори години приземлився для дозаправки біля станції Новосокольники. Стоянка не затяглася, зліт пройшов без ускладнень. Але невдовзі літак потрапив у смугу лісових пожеж. Висхідні потоки нагрітого вогнем повітря були такі сильні, що «Муромець» постійно підкидало на кілька сотень метрів. Управління кораблем за таких умов вимагало від Сікорського чималих зусиль. А тут ще від вібрації розкрутилися гайки на кришці картера одного двигуна, що загрожувало пожежею. Сікорський передав управління Лаврову, вийшов на крило та закрутив злощасні гайки.

О 16:15 «Муромець» благополучно приземлився на Корпусному аеродромі Петербургу. Цього разу довжина маршруту становила 1200 км, а польотний час 13 годин 5 хвилин. Загалом у ході перельоту екіпаж Сікорського встановив три світові рекорди дальності та тривалості польоту.

Ростислав Мараєв

Фото

1 - Літак «Ілля Муромець Київський»

2 - Учасники перельоту перед своїм літаком (зліва направо): Володимир Панасюк, Георгій Лавров, Ігор Сікорський та Христіан Прусіс