Swordfish

17 квітня виповнилося 90 років британському палубному бомбардувальнику-торпедоносцю Swordfish.

У той день 1934 року із лондонського аеродрому Хармондсворт (зараз це місце поглинув аеропорт Хітроу) здійнявся в небо прототип TSR II. Його створила компанія Fairey Aviation у відповідності до вимог Міністерства авіації Великобританії. Хоча вже наступала «ера монопланів», літак спроектували за консервативною біпланною схемою. Головним чинником тут стало забезпечення базування машини на тодішніх авіаносцях Королівського флоту.

Серійне виробництво Swordfish розпочалося в 1936 році. Його дуже швидко почали вважати застарілим, однак попри це випуск припинили лише 1944 року. Загалом побудували 2391 екземпляр у п’яти основних варіантах. Літак мав металевий каркас із переважно тканинною обшивкою. Його крила складалися для розташування у досить тісному підпалубному ангарі авіаносця. До екіпажу входили пілот, штурман-спостерігач і радист-стрілець, кабіни яких розташовувалися одна за одною.

Серійний Swordfish І оснащувався 9-циліндровим зіркоподібним двигуном повітряного охолодження Bristol Pegasus IIIM.3 потужністю 690 к.с. Літак мав довжину 10,87 м, розмах крил – 13,87 м, максимальну злітну масу – 4140 кг, максимальну швидкість із підвішеною торпедою – 230 км/ч, практичну дальність – 840 км. Головним озброєнням була одна торпеда, що важила 760 кг, або три 227-кг бомби. Також передбачалося застосування інших засобів ураження. Крім того, на літаку встановили два 7,7-мм кулемети: один курсовий, другий для захисту задньої напівсфери.

До початку Другої світової війни військові теоретики все ще скептично ставилися до авіаносців, а перевагу наддавали перевіреним у боях лінкорам і важким крейсерам. Однак дійсність швидко перевернула їх погляди. Вже вночі 11-12 листопада 1940 року британці провели блискучу операцію проти італійського флоту на Середземному морі. Тоді з новітнього авіаносця Illustrious двома хвилями злетіли 21 Swordfish, які атакували кораблі противника в гавані Таранто. В результаті один лінкор відновленню не підлягав, а ще два надовго вийшли з ладу. При цьому італійці спромоглися збити лише 2 літаки.

Ще однією славетною сторінкою в історії Swordfish стала участь у потопленні німецького лінкора Bismarck. Ввечері 26 травня 1941 року літаки з авіаносця Ark Royal влучили двома торпедами у ворожий корабель, після чого той майже втратив керування. Добити його вже не стало проблемою для лінкорів Королівського флоту.

Хоча на заміну Swordfish почали надходити нові літаки, вони залишалися в строю до кінця Другою світової, а деякі машини навіть довше. Надійні біплани використовувалися на різних театрах бойових дій – від Заполяр'я до тропічних вод Індійського океану. Воювали не лише над морем, але й над суходолом у складі Повітряних сил. Служили не лише під прапором Великобританії, а й Канади, Австралії, Нідерландів. Під кінець кар’єри переводилися у допоміжні та навчальні підрозділи.

До наших днів збереглися 11 екземплярів Swordfish, які експонуються в музеях Великобританії, Канади, Мальти та США.