Олександр Карпека – піонер вітчизняної авіації

26 березня виповнилося 130 років від народження піонера вітчизняної авіації Олександра Карпеки.

Він народився у 1894 році в маєтку Ловра, що біля села Янівка Чернігівської губернії (зараз  Первомайське, Сумської області). Рід Карпек походив від козацької старшини. Батько Олександра Данило заснував успішний бізнес: займався виробництвом цукру та горілки. Хоча він не став великим цукровим магнатом, однак капітал заробив чималий.

На початку 1900-х років родина переїхала до Києва. Ще під час навчання у приватній гімназії Науменка Олександр вступив до повітроплавного гуртка Київського політехнічного інституту, а пізніше став активним членом Київського товариства повітроплавання. Протягом 1909-1911 років він побудував до десятка літаючих моделей аеропланів і навіть отримав за свої роботи декілька відзнак.

Під впливом Ігоря Сікорського юнак почав займатися створенням літаків власної конструкції. Побудований в майстерні Сікорського перший літак Карпеки було представлено навесні 1911-го. Це був фермений біплан із двигуном у 35 к.с. Сам Олександр ще не вмів пілотувати, і на його аероплані літали інші київські льотчики-аматори. Зокрема, влітку його друг Сергій Громов здійснив політ тривалістю 22 хвилини та піднявся на висоту понад 100 м, що стало гарним результатом для літака, який сконструював гімназист.

Протягом 1911-1913 років Карпека модернізував свій перший апарат, та створив ще два, на яких почав літати і сам. Найбільш досконалим став двомісний біплан «Карпека-3». Його високі льотні якості відзначали професійні авіатори, серед них був і військовий льотчик Петро Нестеров, який невдовзі набув всесвітньої слави після виконання «мертвої петлі».

Карпека отримав змогу будувати літаки власної конструкції завдяки високим родинним статкам. Однак незадовго до Першої світової війни справи його батька погіршилися, і схоже, що це не дозволило Олександру продовжити конструкторську діяльність.

У 1912 році він поступив на фізико-математичний факультет Університету Святого Володимира у Києві. Однак у 1914 році навчання довелося перервати через початок війни. За рік Олександр закінчив 1-ше Київське Костянтинівське військове училище. На фронті отримав поранення і після лікування був направлений до Офіцерської школи авіації у Гатчині, що біля С.-Петербургу.

Ставши військовим льотчиком, Карпека проходив службу в окремому авіазагоні фортеці у м. Ревель (нині Таллінн), а від липня 1917-го – у 4-му авіазагоні винищувачів на Румунському фронті. Під час військової служби він пілотував різні апарати, зокрема, «Кодрон», «Моран Парасоль» та кілька типів «Ньюпорів». Загалом встиг налітати 122 години.

Після більшовицького перевороту Олександр спромігся повернутися до Києва під приводом завершення вищої освіти. Однак вже 26 грудня 1918 року він помер від «іспанки». Поховали його на цвинтарі Покровського монастиря, причому на могильному хресті дату смерті вказали за «старим стилем» – 13 грудня. На початку 1930-х років його сестра перенесла поховання на Лук’янівське кладовище, однак дата смерті на хресті не була виправлена. Ця помилка досі залишається і на могилі, і в більшості публікацій про Олександра Карпеку.