Корсунь-Шевченківська битва

17 лютого виповнилося 80 років від завершення однієї з найбільших битв на території України за часів Другої світової війни – Корсунь-Шевченківської. Важливу роль у ній відіграла авіація.

З радянського боку в битві брали участь 2-га і 5-та повітряні армії, якими відповідно командували генерал-лейтенанти Степан Красовський та Сергій Горюнов. Їм протистояв 4-й повітряний флот люфтваффе на чолі з генерал-полковником Отто Десслохом (Otto Deßloch), а також I та VIII авіаційні корпуси генералів Пауля Дайхмана (Paul Deichmann) та Ганса Зайдемана (Hans Seidemann).

Суттєвий вплив на дії авіації справила погода: низька хмарність, тумани, снігопади, які постійно змінювалися рясними дощами.

На початку битви німецьке командування намагалося завдати превентивних ударів по місцях концентрації військ противника, що зосереджувалися для наступу. Так, 24 січня до 18 Ju 87 і до 30 Ju 88 атакували бойові порядки радянських танкістів, але льотчики 4-го винищувального авіакорпусу спільно із зенітниками відбили ці нальоти. У відповідь було завдано авіаударів по аеродромах люфтваффе у Вінниці, Умані, Калинівці та Христинівці. Загалом, німці не змогли завадити початку наступу, й надвечір 24 січня передові частини 2-го Українського фронту прорвали їхню першу лінію оборони.

Попри кепську погоду, радянська авіація намагалася допомогти наземним військам у розвитку прориву та відбитті контратак противника. Наприклад, 29 січня екіпажі 1-го штурмового авіакорпусу заявили про знищення 22 танків, 50 автомашин, 5 артбатарей та 5 літаків.

Наприкінці січня активізувалися німецькі бомбардувальники. Вони атакували групами від 8 до 20 літаків, а в окремих випадках до 70. Вильоти здійснювалися як із винищувальним прикриттям, так і без нього. Якщо через погану погоду радянські винищувачі залишалися на своїх аеродромах, німці могли по 2-3 рази заходити на ціль.

Це не завадило радянським військам завершити оточення угруповання противника в районі Корсуня-Шевченківського та утворити в останні дні січня – на початку лютого внутрішнє та зовнішнє кола охоплення. За різними даними, у «котлі» опинилися від 40 до 80 тисяч особового складу. Німці його назвали «Черкаський мішок», від назви найближчого обласного центру. Відтоді цей термін поширений у західній історіографії.

Німці традиційно стали використовувати транспортну авіацію для забезпечення оточених. Так, 9 лютого група Ju 52, яку прикривали до 12 Bf 109, намагалася вийти до польового аеродрому біля селища Кошмак. Їх перехопила четвірка «Яків» зі складу 148-го гвардійського винищувального авіаполку (ГВАП). Вже під час бою на допомогу їй підійшли ще дві пари Як-1 із 586-го ВАП. За результатами радянським льотчикам зарахували 7 збитих «Юнкерсів» та 5 «Мессершміттів».

Та загалом радянські винищувачі не змогли паралізувати роботу повітряного мосту. Використовуючи низьку хмарність, притискаючись до самої землі, «транспортники» люфтваффе проривалися до «котла» під Корсунем. Вони забезпечили оточені війська необхідним мінімумом боєприпасів для стійкої оборони протягом двох тижнів та евакуювали до 3000 поранених і хворих.

Командування вермахту провело операцію з деблокування «Черкаського мішка». Відбулося декілька невдалих спроб вийти з оточення, але вночі проти 17 лютого прорив увінчався успіхом. Попри низьку хмарність та сильну завірюху, допомогти своїм наземним частинам втримати противника намагалися 18 екіпажів-добровольців літаків У-2 зі складу 392-го нічного бомбардувального авіаполку. Хоча вони виконали завдання, але суттєво на ситуацію не вплинули – прорив відбувся.

За радянськими даними, вирвалася незначна кількість військ противника, а його загальні втрати становили до 55 тис. загиблих і до 18 тис. полонених. За німецькими даними, із «мішка» вийшли майже 30 тис. особового складу – переважна більшість тих, хто до нього потрапив. Приблизно таку ж кількість називають і західні дослідники. Однак загалом питання залишається відкритим через недостатньо вивчені джерела.

Паралельно 1-й Український фронт провів операцію, внаслідок якої були зайняті Рівне та Луцьк. Зі складу 2-ї повітряної армії там діяли лише два авіаполки, яким протистояли окремі підрозділи 4-го та 6-го повітряних флотів люфтваффе.

Загалом у битві під Корсунем-Шевченківським, на Вінницькому та Рівненсько-Луцькому напрямках екіпажі 2-ї повітряної виконали 9513 бойових вильотів (зокрема, 912 вночі) та провели 88 повітряних боїв. 5-та повітряна діяла менш напружено: на її рахунку 2819 вильотів і 81 повітряний бій. Люфтваффе на цих напрямках поступалися противнику чисельно в понад 2 рази й тому не дивно, що радянська сторона зафіксувала лише 5906 прольотів ворожих літаків.