Олег Костянтинович Антонов

 Пригадуючи свої враження від багатолітнього знайомства із О.К. Антоновим, Президент Національної Академії наук України Б.Є. Патон писав, що Олег Костянтинович був «не лише видатним авіаційним конструктором, а й людиною особливого складу. Він отримав чудове виховання, і у нього був свій стиль – своєрідний, витончений, впевнений. Він мав особливу чарівність, що поєднувала велику серйозність з м'якістю та природною витонченістю. Він був уособленням істинно інтелігентної людини. Його образ, його посмішка, його руки, його голос – неповторні».

Олег Антонов народився 7 лютого 1906 року в селі Троїця Московської губернії. Він походив із дворянської родини, але за радянської влади був вимушений це приховувати. Здібності до технічної творчості майбутній конструктор успадкував від батька, Костянтина Костянтиновича, інженера-будівельника за фахом. Перші уроки естетичного сприйняття світу синові дала мама, Ганна Юхимівна. На превеликий жаль, вона рано пішла з життя, коли Олегу виповнилося лише 9 років.

З 1912 року родина мешкала в Саратові. Саме там Олег отримав середню освіту та захопився авіацією. У 16-річному віці він підготував проект планера «Голуб», з якого і розпочався його шлях в авіацію. Потім були регулярна участь у планерних зльотах в Коктебелі та навчання в Ленінградському політехнічному інституті.

На початку 1930-х років О.К. Антонов вже мав репутацію відомого конструктора планерів. У передвоєний період він очолював декілька колективів, що займалися планерною тематикою, а також отримав досвід роботи над легкими літаками в конструкторському бюро О.С. Яковлева. А незадовго до нападу Німеччини на СРСР йому доручили створити копію зв’язкового літака Fi 156 Schtorch, який мав дуже високі злітно-посадочні характеристики. За декілька місяців завдання було виконано. Нова машина отримала назву ОКА-38.

У часи Другої світової війни під керівництвом О.К. Антонова був створений десантний планер А-7, який випускали серійно. Крім того, успішно пройшов випробування «Крилатий танк» – експериментальний  планер для перевезення повітрям легкого танка. З 1943 року  О.К. Антонов працював заступником головного конструктора О.С. Яковлева, та доклав значних зусиль для вдосконалення винищувачів, які створювало його ДКБ. Отриманий досвід дозволить невдовзі перейти до розробки літаків власної конструкції.

Ще в часи війни О.К. Антонов захопився ідеєю створити багатоцільовий, невибагливий літак. Завдяки таланту конструктора та організатора, він домігся не лише втілення проекту, але й урядового рішення щодо створення власного ДКБ. Офіційною датою його заснування стало 31 травня 1946 року, а базою – Новосибірський авіазавод ім. В.П. Чкалова.

Первісток антонівського ДКБ літак Ан-2 виявився напрочуд вдалою машиною. Її серійний випуск було вирішено розгорнути на Київському авіазаводі. У 1952 році відбувся і доленосний переїзд ДКБ Антонова до столиці України. Тут молодому колективу знадобилося менш ніж чотири роки, щоб підняти в повітря спеціалізований військово-транспортний літак Ан-8. На той час це стало великим досягненням, адже більш авторитетні ДКБ не ризикнули взятися за проект такого масштабу, а пропонували військовим замовникам лише транспортні варіанти своїх пасажирських лайнерів.

Всесвітня слава до О.К. Антонова та очолюваного ним колективу прийшла у 1965 році. Тоді справжньою сенсацією стала демонстрація на Паризькому аерокосмічному салоні в Ле Бурже найбільшого літака в світі Ан-22 «Антей». Він досі залишається неперевершеним серед літаків з турбогвинтовими двигунами.

Пройде ще 17 років, і світ здивує інший шедевр київських авіабудівників – Ан-124 «Руслан». І в наші дні він є найпотужнішим на планеті військово-транспортним літаком, а крім того успішно використовується як комерційне повітряне судно.

Загалом під керівництвом О.К. Антонова було створено 52 типи планерів і 16 типів літаків. Серед них: середній військово-транспортний Ан-12, багатоцільові Ан-14 і Ан-28, пасажирський Ан-24, легкий військово-транспортний короткого злету та посадки Ан-72.

 О.К. Антонов був не лише видатним авіаконструктором, а й талановитим вченим. Свої знання та досвід він щедро передавав фахівцям ДКБ та студентам Харківського авіаційного інституту, де очолював кафедру конструкцій літаків.

Інтереси О.К. Антонова не обмежувалися авіацією. Економіка, живопис, література, великий теніс – ось далеко не повний перелік його захоплень. Він з великою повагою ставився до національних традицій, мови та культури України. Крім того, О.К. Антонов був не байдужим до процесів, що відбувалися в суспільстві. Коли у другій половині 1960-х років радянська влада розгорнула чергові репресії проти української інтелігенції, він долучився до захисту тих, кого вважав несправедливо обвинуваченими у тяжких злочинах.

До останніх днів свого життя О.К. Антонов продовжував плідно працювати. У вічність він відійшов 4 квітня 1984 року та похований у Києві на Байковому цвинтарі.

У спадок О.К. Антонов залишив не просто засноване ним всесвітньо відоме авіабудівне підприємство, а самобутню конструкторську школу. Небагато країн можуть похвалитися таким набутком.

Державний музей авіації носить ім’я О.К. Антонова. Титульна колекція складається із «Анів», серед яких особливе місце займає унікальній дослідний літак дальнього радіолокаційного виявлення Ан-71 – такого експонату більше немає у жодному зібранні в світі. Збереження для прийдешніх поколінь пам’яті про видатного авіаконструктора та непересічну особистість, а також про створені під його керівництвом авіаційні шедеври завжди буде одним із пріоритетів у роботі колективу музею.

Ростислав Мараєв