Гуго Юнкерс

Гуго Юнкерс – засновник суцільнометалевого літакобудування

Гуго Юнкерс (Hugo Junkers) народився 3 лютого 1859 року в містечку Райдт (нині входить до м. Менхенгладбах, земля Північний Рейн-Вестфалія). Він став третім із семи дітей власника бавовноткацької фабрики Генріха Юнкерса та його дружини Луїзи. Родина була заможною і змогла забезпечити дітям гарну освіту. Зокрема, Гуго після 9-річного навчання в середній школі у Райдті ще 3 роки провів у ремісничій школі в Бармені. Вищу освіту він отримав у технічних університетах Берліна та Аахена і у 1883 році став дипломованим інженером. Спеціалізувався молодий фахівець у галузі теплотехніки. Ще під час навчання викладачі відзначали у Гуго талант конструктора та дослідника, а невдовзі він проявив себе і як підприємець.

Пропрацювавши кілька років інженером на різних підприємствах, Юнкерс заснував у Дессау власну фірму з виробництва газових нагрівальних приладів. У 1894 році він запатентував побутову газову колонку для підігріву води, такі пристрої і зараз використовуються у домівках багатьох мешканців України. Загалом Юнкерсу належить чимало винаходів, пов’язаних з обігрівом приміщень. Виробництво такого устаткування забезпечило йому значні статки і дозволило спрямувати свої творчі здібності в інші галузі, зокрема, авіацію.

У 1897 році Юнкерс став професором технічного університету в Аахені. Там у 1911-му він почав продувки моделей літальних апаратів в аеродинамічній трубі. Трохи пізніше він побудував у Дессау власну трубу.

Завдяки науковому підходу Юнкерс сформував концепцію майбутнього літака: суцільнометалевий моноплан з крилом товстого профілю. Нічого подібного ще не існувало у світі. Його будівництво було дуже трудомісткім, але стало справжнім технологічним проривов. У конструкції використовувалися сталеві труби та листове залізо завтовшки до 1 мм. 12 грудня 1915 року літак-первісток Юнкерса J1, який отримав прізвисько «Бляшаний віслючок», здійнявся в повітря.

Фронти Першої світової війни вимагали дедалі більше нових літаків. Однак Юнкерсу доволі довго не вдавалося зацікавити військових своїми передовими ідеями. Лише у листопаді 1916-го він домігся замовлення на двомісний суцільнометалевий літак-півтораплан для підтримки піхоти та ближньої розвідки. Машина отримала фірмове позначення J4, а військові надали їй своє – Junk. J1. Її характерною особливістю став бронекорпус, в якому розташували двигун, кабіну екіпажу та паливний бак. Крила були суцільнометалевими, із нового алюмінієвого сплаву дюралю. З нього виготовили і каркас хвостової частини фюзеляжу, яку обтягнули полотном для зниження ваги.

Вже на завершальному етапі війни на Західний фронт потрапили менше 140 броньованих «Юнкерсів». Вони швидко завоювали симпатії екіпажів, адже часто благополучно поверталися із бойовими пошкодженнями, причому жоден не був збитий. Незважаючи на невелику кількість цих машин, вони справили суттєвий плив на розвиток бойової авіації – їх можна вважати предками усіх броньованих штурмовиків.

Програвши війну, Німеччина опинилася у важкому становищі. Зокрема, вона не могла мати військову авіацію та випускати багатомоторні літаки цивільного призначення. В цій ситуації Юнкерс зміг продовжити свою справу. 24 квітня 1919 року була створена нова авіабудівна фірма Junkers Flugzeug AG. А вже за два місяці в небо здійнявся її перший літак F13, і він виявився дуже вдалим. Фактично з нього розпочалося пасажирське літакобудування. Суцільнометалева, одномоторна машина була розрахована на перевезення чотирьох пасажирів. Літак набув світового визнання. Він серійно випускався до 1932 року, і за цей час у Німеччині, СРСР, Швеції та США побудували понад 320 екземплярів, що дуже багато для того періоду.

Великі сподівання на прибутки покладав Юнкерс на концесійне авіабудівне підприємство, яке заснували на початку 1923-го у підмосковних Філях. В свою чергу більшовицькі урядовці бачили інший зиск у запрошенні до «першої країни робітників і селян» одного із представників «акул імперіалізму». Вони прагнули якомога швидше отримати новітні авіаційні технології, що дозволяли випускати сучасні суцільнометалеві літаки. І вони свого досягли! Концесія проіснувала лише три роки, за які у Філях випустили 170 літаків декількох типів. Однак головним став сам завод із повним комплектом сучасного обладнання, технічна документація та підготовлені німцями місцеві фахівці. Більшовики тепер не потребували послуг Юнкерса і розірвали з ним договір за першої нагоди. А невдовзі у Філях почали випускати бомбардувальник ТБ-1, створений під керівництвом Андрія Туполєва. У його конструкції використовувалися рішення, безсоромно запозичені у «клятого капіталіста».

Наприкінці 1920-х років Німеччина фактично перестала дотримуватися обмежень, які виникли за результатами Першої світової. Це дало змогу Юнкерсу втілити свій давній задум – створити величезний чотиримоторний пасажирський літак. Він отримав назву G38 і здійснив перший політ 6 листопада 1929 року. Дуже вартісний проект фінансувався урядом. Замовлень на суперлайнер фактично не було. Державним коштом побудували лише 2 екземпляри, які передали авіакомпанії «Люфтганза».

А от інший літак від Юнкерса став справжнім хітом. У 1931 році фірма запропонувала тримоторний Ju 52, розрахований на 15 пасажирів. Невдовзі він заслужив ласкаве прізвисько «Тітонька Ю» і став популярним у багатьох країнах. Тільки в Німеччині випустили понад 4800 екземплярів, а ще Ju 52 будували в Іспанії, Франції та Угорщині. Ними користувалися як звичайні пасажири, так і глави держав. Існували численні варіанти літака різного призначення, які пройшли кілька воєн, включно із Другою світовою. У деяких країнах експлуатація транспортних Ju 52 тривала до кінця 1970-х.

Окрім літакобудівної компанії, Юнкерс заснував фірму із виробництва двигунів, які використовувалися на літаках та інших видах техніки. Він також володів численними патентами, що стали результатами науково-конструкторських робіт із термодинаміки, металургії тощо.

Юнкерс притримувався ліволіберальних політичних поглядів. Якось у щоденнику він зазначив: «Я не розглядаю капітал, завод, весь бізнес-організм як свою приватну власність, а як власність усіх, хто причетний: від менеджера до останнього підмайстра». А ще Юнкерс заслужив репутацію пацифіста та прихильника демократії. Тому не дивно, що він почав отримувати від ультраправих активістів листи з погрозами. Під удар могла потрапити вся численна родина – вони з дружиною мали п'ятьох синів та сімох дочок! А саме сім’я була найдорожчим у житті Гуго Юнкерса.

Після приходу в 1933 році нацистів до влади, вони запропонували Юнкерсу передати літакобудівну та моторобудівну фірми в управління держави. Він спробував опиратися. Тоді почався шалений тиск із погрозами тюремним ув'язненням. Гонінь також зазнали його син Клаус, який був одним із провідних фахівців на літакобудівному заводі, та донька Аннелізе. Літній Юнкерс не міг довго чинити опір і за кілька місяців підписав все, що від нього вимагали. Його колишні підприємства продовжували працювати під розкрученим брендом «Юнкерс». Вони випускали нові бойові літаки, які вже за кілька років посіли «почесне» місце серед символів нацистської агресії. Однак знаменитий конструктор і вчений не мав до них жодного стосунку.

Влада дозволила важкохворому Юнкерсу оселитися в курортному Байрішцеллі, що у Баварських Альпах. Там він опинився майже під домашнім арештом, навіть дітям було важко відвідати немічного батька. Помер Гуго Юнкерс у свій 76-й день народження, 3 лютого 1935 року.

Ростислав Мараєв

Фото:

1 - Гуго Юнкерс у студентські роки

2 - Дослідний літак J1 «Бляшаний віслючок». 1915 рік

3 - Бойовий броньований літак J4 (Junk. J1). 1917 рік

4 - Пасажирський літак Юнкерс F13. 1919 рік

5 - Гуго Юнкерс (третій справа) разом із колегами біля найбільшого свого літака G38. 1929 рік

6 - Гуго Юнкерс, 1929 рік

7 - Ju 52 – наймасовіший літак Гуго Юнкерса, 1931 рік