Аллан Локхід

Аллан Локхід. Як авіатор-аматор став засновником гіганта світового літакобудування.

20 січня виповнилося 135 років із дня народження Аллана Локхіда (Allan Lockheed), піонера авіації та підприємця.

Аллан Хайнц Локхід народився в 1889 році у невеликому місті Найлс (штат Каліфорнія). Цікаво, що тоді їхнє родинне прізвище писалося як Loughead.

Аллан був молодшим сином у родині. Батько, Джон, пішов із сім’ї, і виховання чотирьох дітей лягло на плечі матері Флори. Вона була сильною жінкою, до того ж досить успішною письменницею та журналісткою. Прагнучи для дітей найкращого, Флора перевезла їх до курортної Санта-Барбари.

Аллан і Малкольм змогли закінчити лише початкову школу. Однак допитливі підлітки захопилися технікою і за підтримки матері використовували будь-яку можливість, щоб отримати жаданні знання й професійні навички.

До 1906 року брати перебралися у Сан-Франциско, де змогли влаштуватися автомеханіками. Крім того, Аллан почав брати участь в автомобільних перегонах. Водночас, вони дедалі більше поринали в авіаційну стихію.  

Значний вплив на Аллана та Малкольма мав їхній старший зведений брат Віктор. Він був фаховим інженером, працював у Чикаго, захоплювався автомобілями та авіацією. У 1910 році місцевий підприємець замовив йому переробити на літак планер, який придбав у винахідника Джона Монтгомері (John Montgomery). На допомогу Віктор викликав молодших братів. Спільними зусиллями вони виконали замовлення, а разом із тим отримали безцінний практичний досвід роботи над справжнім аеропланом. Однак їхній витвір не захотів відриватися від землі, попри зусилля спеціально найнятого «професійного» пілота. Тоді його місце зайняв відчайдушний Аллан. Як не дивно, але він зміг не лише злетіти на недосконалому апараті, але й успішно його посадити. Пізніше він згадував: «Це була частково нервозність, частково впевненість і частково проклята дурість. Але я став авіатором!»

Невдовзі він вже був зіркою авіашоу. Їх влаштовувала місцева компанія, що надала в розпорядження Аллана свій літак. Охочих розщедритися на квиток виявилося вдосталь, і несподівано для себе авіатор-неофіт став заможною людиною. Якщо в автомайстерні він не отримував і десяти доларів на тиждень, то тепер міг заробляти понад 800!

Піднакопивши грошенят, Аллан у 1912 році повернувся до Сан-Франциско, де Малкольм продовжував гарувати автомеханіком. Братів накрила справжня авіаційна лихоманка – вони взялися за будівництво власного тримісного гідролітака для комерційних польотів із затоки Сан-Франциско. Однак вони явно переоцінили свою фінансову спроможність. Гроші швидко закінчилися, а проект був ще далеким до завершення. Лише залучення стороннього інвестора дозволило добудувати апарат, який брати назвали Model G. Сьогодні його вважають першим літаком бренду «Локхід».

15 червня 1913 року Аллан підняв його в повітря. Машина виправдала сподівання і принесла пристойний прибуток: на ній катали охочих до гострих відчуттів та здавали в оренду кіностудіям для зйомок із повітря.

Успіх надихнув братів заснувати в 1916-му власну літакобудівну компанію Loughead Aircraft Manufacturing Company. Саме від неї вела свою історію всесвітньо відома корпорація «Локхід». У якості головного конструктора вони запросили ще зовсім молодого і дуже талановитого Джона Нортропа (John Northrop). Хоча були створені декілька вдалих літаків, однак в умовах жорсткої конкуренції комерційного успіху вони не мали. Вже у 1920 році компанію довелося закрити. 

Для братів це стало великим розчаруванням, і здавалося вони назавжди залишили авіацію. Малкольм повернувся до автомобілів, розробив гідравлічні гальма і для їхнього виробництва заснував власну кампанію. Саме тоді йому набридло постійне перекручування прізвища, і він змінив його написання із Loughead на Lockheed, у відповідності до вимови. Тож його підприємство отримало назву Lockheed Hydraulic Brake Company. Завдяки успіхам цієї далекої від авіації фірми бренд «Локхід» здобув першу популярність в Америці, а потім і за її межами.

Аллан брався за різні справи, поки не зосередився на торгівлі нерухомістю. Вона приносила пристойні гроші, однак не давала тих натхненних відчуттів, що подарувала йому авіація. Аллан продовжував товаришувати з Нортропом, і разом вони вирішили створити швидкісний пасажирський літак, що мав зацікавити молоді американські авіакомпанії. Однак для такої справи власних коштів не вистачало й довелося залучити ще двох більш грошовитих партнерів. Так у грудні 1926 року виникла Lockheed Aircraft Corporation, генеральним директором якої став Аллан. «Локхід» у її назву включили із суто маркетингових міркувань, розраховуючи на асоціації майбутніх клієнтів із компанією Малкольма.

Для свого виробництва нова фірма орендувала великий гараж в Голівуді. Там до липня 1927-го побудували прототип літака, розрахованого на чотирьох пасажирів і одного пілота. Спроектовану під керівництвом Нортропа машину назвали Vega. Вона вирізнялася чудовою аеродинамікою і загалом була передовою для свого часу. Авіаперевізники гідно оцінили літак, і «Локхід» почала отримувати солідні замовлення. Загалом побудували 141 екземпляр «Веги» у багатьох варіантах, що стало значним досягненням для того часу. Крім роботи на авіалініях машину успішно використовували для авіаційних перегонів, експедицій у віддалені регіони та рекордних перельотів. Зокрема, у 1932 році на Локхід «Вега» перетнула Атлантику відома льотчиця Амелія Ергард, яка стала першою жінкою, що здійснила такий переліт.

На той час Аллан вже не мав стосунку ані до «Веги», а ні до Lockheed Aircraft. Ще в квітні 1929-го він залишив фірму на знак незгоди із рішенням власника 51% акцій Фреда Кілера (Fred Keeler) продати їх холдингу Detroit Aircraft. Трохи пізніше Аллан теж продав свій невеликий пакет акцій і зробив це дуже своєчасно. В жовтні фондові ринки США обвалилися, почалася велика депресія. Майже збанкрутілий холдинг продав «Локхід» групі інвесторів за якихось 40 000 USD (понад 700 000 за сучасним курсом).

У передвоєнні роки Аллан заснував ще дві авіабудівні компанії, причому в одній з них знову співпрацював із Малкольмом. Були створені декілька дослідних літаків. Наприклад, у 1934-му злетів Olympic Duo-6 із оригінальним розташуванням двох двигунів. В березні 1938 року почалися випробування C-6-1 Junior Transport, розрахованого на 8 пасажирів. Це був останній літак, до розробки якого мав стосунок Аллан.

Ще у 1934-му він офіційно змінив написання свого прізвища на Lockheed. Цей символічний крок не покращив його авіаційну карму: жоден із нових літаків не зацікавив замовників, і сьогодні про них може згадати далеко не кожний дослідник авіаційної історії.

У роки Другої світової війни Аллан входив до комітету із транспортних літаків, створеного Міністерством торгівлі США. Потім він очолював авіаційний підрозділ компанії Grand Rapids Store Equipment, який виготовляв запчастини для винищувачів ВМС. Він ніколи не полишав свій бізнес із торгівлі нерухомістю, який і до війни, і після неї залишався його головним джерелом прибутків.

А компанія Lockheed Aircraft пережила відродження і посіла місце серед світових лідерів авіабудування. У середині 1950-х років її керівництво запросило Аллана як консультанта при підготовці книги з історії фірми. Його син Джон стверджував, що батько був радий повернутися на «Локхід», і це стало «величезним стимулом для його морального стану».

До тихого життя пенсіонера Аллан перейшов, коли йому було вже за 70. На «Локхіді» до нього ставилися з великою повагою і періодично продовжували запрошувати у якості консультанта. В останні роки Аллан Локхід страждав від раку печінки. Не стало його 28 травня 1969 року.

Ростислав Мараєв 

Фото

Аллан Локхід. Середина 1960-х років.

Гідролітак Model G. 1913 рік

Брати Аллан і Малкольм Локхід (зліва направо). 1917 рік

Амелія Ергард і Аллан Локхід (перша і другий зліва) біля літака «Вега». 1932 рік

Аллан Локхід біля літака Olympic Duo-6. 1934 рік.

Пасажирський літак C-6-1 Junior Transport. 1938 рік.