Будні інженера-випробувача

Ця історія про людину, мрія якої мала збутися попри все. Голод, війна, життєві випробування не стали на заваді юнакові, який мріяв про небо.

А почалось все з того, що нам надіслали листа: «Маємо авіаційну модель «Антея» і ще деякі речі, які дістались у спадок від дідуся, і хочемо передати їх до музею». Коли зустріч відбулася виявилось, що це не просто Ан-22 «Антей», а модель з дарчим гравіруванням від Генерального конструктора О.К. Антонова інженеру Федору Івановичу Браславцю, який понад 30 років випробовував «Ани»!

Але про все по-порядку. Насправді, доля не шкодувала для нього випробувань - підлітком Федір пішов на фронт добровольцем (ні-ні, тоді ще, звісно, не літав, був кулеметником), брав участь у штурмі Берліна, за що був нагороджений орденом Слави, причому «посмертно», бо ж хто думав, що якийсь там хлопчик, 158 см на зріст, повернеться живим з окопу, пропрасованого німецьким танком? Але він вижив, вернувся додому і приступив до навчання - після десятирічної перерви нарешті отримав шкільний атестат і успішно здобув вищу освіту в Київському інституті цивільного повітряного флоту (нині НАУ). Юнак мріяв працювати з Олегом Костянтиновичем Антоновим. Науковим «хрещеним батьком» Браславця став сам Сергій Корольов, який напророкував хлопцеві, що понад усе хотів вчитись, успіх.

Федір Іванович протягом 30 років був інженером-випробувачем на Київському механічному заводі (зараз ДП «Антонов»). Зокрема, брав участь у перевезенні велетенського крила Ан-124 «Руслан» з Ташкенту до Києва. Доправити його було можливо лише повітряним шляхом, і лише Ан-22 був здатен на таке. Теоретично перевезти крило на спині літака - можливо, але як це здійснити практично? Проблему вирішили після великого обсягу розрахунків, конструкторських робіт, аеродинамічних досліджень, льотних випробувань. Тоді ж у «Антея» з’явився третій кіль. В досягнутому успіху був і внесок Браславця. В липні 1980 року відбулася така перша транспортна операція, і в подальшому він ще вісім разів брав участь в аналогічних перевезеннях.

Як згадувала дружина Федора Івановича, за здійснення цього проекту групу антоновців відзначили Ленінською премією. Екіпаж, який виконував польоти, отримав грошові премії. Однак провідний інженер Браславець з невідомих причин до списку лауреатів не потрапив. Колеги казали: «Хлопни дверима! Це неповага!», але він лишився, тому що вважав - «брязкальця нічого не значать, а це – справа мого життя».

Федір Іванович – був справжнім патріотом України. Найболючішим своїм спомином він називав Голодомор 1932-1933 років та мав сміливість завжди чесно говорити, що це було штучне знищення народу, геноцид. За цю правду в 1958 році його затримали співробітники КДБ на кількагодинний допит, після якого відпустили за умови більше ніколи не згадувати про Голод.

Отже, ми отримали нові експонати до наших фондів і безцінну історію про непересічну постать, авіаційного інженера, українця який витримав усі перипетії долі, лишився щирим і відданим своїй справі. Пам’ять про Федора Івановича Браславця ретельно зберігатиметься у фондах Державного музею авіації і неодмінно знайде своє відображення в одній з наступних експозицій. Щиро вдячні родині Браславець за довіру, і закликаємо всіх - не ховати у шухлядки родинну пам’ять та реліквії. Дайте їм шанс закарбуватись в історії.