Американські ракети проти російських радарів

Ще в 1983 році американська компанія Raytheon створила авіаційну протирадіолокаційну ракету AGM-88 HARM (High-speed Anti-Radiation Missile, з англ. – високошвидкісна антирадарна ракета). Головним чином, вона призначалася для ураження локаторів системи ППО противника.

За два роки такі ракети поступили на озброєння морської ескадрильї VA-46, яка в той час літала на палубних штурмовиках A-7E Corsair II. Невдовзі головними носіями HARM на американському флоті стали спеціалізовані літаки радіоелектронної боротьби EA-6В Prowler, а потім їхні нащадки EA-18 Growler. Ракети також отримали авіація Корпусу морської піхоти та Повітряні Сили США.
АGМ-88 має хрестоподібне крило із чотирма поворотними консолями. Ракета оснащена твердопаливним двигуном, який працює у стартовому та маршовому режимах, і має знижену димність, що значно зменшує ймовірність її виявлення. Пасивна головка самонаведення реагує на випромінювання РЛС в широкому діапазоні частот. В її «пам'яті» зашиті еталони сигналів радарів противника. Прийнятий сигнал порівнюється з еталоном, що дозволяє швидко ідентифікувати ціль. В одному блоці з головкою самонаведення розміщена інерційна система, яка забезпечує досить високу точність наведення HARM у разі виключення атакованої РЛС. Ракета має довжину майже 4200 мм, діаметр корпусу – 254 мм, стартову масу – 354 кг, бойову частину масою 64 кг. Вона може розганятися до швидкості, що у понад 2,5 рази перевищує звукову, а найбільш «далекобійний» варіант при запуску з великої висоти здатен подолати до 300 км.

Станом на 2022 рік АGМ-88 були експортовані до 16 країн. Серед них: Австралія, Греція, Ізраїль, Італія, Німеччина, Республіка Корея, Саудівська Аравія, Туреччина. Сполучені Штати вперше застосували АGМ-88 у квітні 1986 року під час операції проти лівійського режиму Муаммара Каддафі, якого звинувачували у міжнародному тероризмі. HARM також використовувалися у війні в Перський затоці в 1991 році та низці інших регіональних конфліктів.

Про появу АGМ-88 в Україні стало відомо 7 серпня 2022 року. Тоді російські ЗМІ розповсюдили фото знайдених уламків ракети. Наступного дня Пентагон офіційно підтвердив передачу такої зброї Україні у складі одного із пакетів військової допомоги. 19 вересня командувач ВПС США в Європі та Африці генерал Джеймс Хеккер (James Hecker) заявив на брифінгу, що для інтеграції АGМ-88 до озброєння МіГ-29 та Су-27 знадобилося «декілька місяців». Він підкреслив, що при цьому Повітряні Сили України не отримали «ті ж можливості, що мають F-16».

Українські офіційні особи не коментували використання HARM. Однак було розповсюджено декілька відеоматеріалів, на яких представлено МіГ-29 із такими ракетами. На підставі аналізу цих відео експерти зробили висновок, що для підвіски американських ракет українські фахівці пристосували пускові пристрої AПУ-470, які є штатними для ракет «повітря-повітря» Р-27. Авіоніку МіГ-29 також вдалося нашвидкуруч адаптувати до незвичного озброєння, і це дуже здивувало західних інженерів, адже вважалося, що бортова електроніка американського та радянського походження принципово не сумісні.

Однак така імпровізація має суттєвий недолік. МіГ-29 і Су-27 на відміну від американських винищувачів не можуть оснащуватися підвісними контейнерами радіотехнічної розвідки західного виробництва, які дозволяють виявляти радари противника. Тому для їх пошуку використовуються лише головки самонаведення ракет і доводиться зближуватися з ворогом на мінімальні дистанції.
Наскільки ризиковані такі завдання розповів інтернет-портал «Цензор.НЕТ» із посиланням на Міноборони України. 25 вересня 2022 року майор Тарас Редькін вилетів на МіГ-29, що був озброєний АGМ-88, для пошуку та знищення російських систем ППО. Діяти довелося неподалік лінії бойового зіткнення. Близько 4-ї ранку він результативно відпрацював по цілі, після чого встиг передати в ефір: «Бачу пуски по мені». На жаль, це були останні слова українського льотчика…

Головний редактор «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов абсолютно справедливо зазначив: «Дії Тараса Редькіна та усіх українських пілотів, які виконують місії по пошуку та ураженню російських радарів – це справжній героїзм, враховуючі, що вони воюють за великої переваги російської авіації у повітрі, і під час місій по знищенню радарів ППО їм доводиться інколи виходити на самий передній край, навіть викликаючи тим самим вогонь ворога на себе. Переоцінити ці подвиги українських пілотів неможливо – саме завдяки тому, що вони б'ють російські радари, російська ППО втрачає можливість перехоплювати ракети HIMARS, і ми можемо ефективно знищувати важливі цілі навіть попри максимальну концентрацію радарів та ЗРК».
Змінити ситуацію в повітрі можливо лише після отримання західних винищувачів, хоча б далеко не нових, але модернізованих F-16.

Фото:

Протирадіолокаційна ракета AGM-88 HARM
Ракета AGM-88 HARM на внутрішньому пілоні українського МіГ-29
Пуск ракети AGM-88 HARM з українського МіГ-29
Майор Тарас Редькін біля свого МіГ-29