Авіація УГА. Завершення польсько-української війни

Наприкінці травня 1919 року війська УГА займали кругову оборону на невеликій території між річками Дністер, Збруч і залізницею Гусятин – Чортків. На цей плацдарм авіатори намагалися перекинути спроможні піднятися в повітря літаки, але три з них за невідомих обставин опинилися у Чехії, де були інтерновані. Майно, що не встигали вивезти, вирішили спалити. Найбільш цінне завантажили у потяг. Махало Шарик згадував: «На станцію ввірвались розбещені польські студенти та обстрілювали наш ешелон. Поручник Хрущ наказав включити ще інші ешелони до нашого вже і так довгого поїзду з додатковими льокомотивами. Машиніст (поляк) відмовився вести поїзд і був застрелений. Машиністом став пілот, старший десятник Турко з Борислава. Це був останній поїзд на схід» (тут і далі збережено стиль та орфографію цитованих джерел).

На початку літа авіаційні сотні були зосереджені на аеродромах у Теребовлі і Тернополі. 7 червня УГА перейшла у рішучий наступ, який увійшов в українську історіографію як Чортківська офензива. Вже наступного дня поляків вибили з Чорткова, а далі бої розгорілися по всьому фронту. 20 червня галичани вийшли на лінію Нараївка – Дунаїв – Зборів – Оліїв.

У цей період авіація УГА діяла з максимально можливою інтенсивністю та виконувала щоденно по 2-3 бойових вильоти. 12 червня під час одного з них було підбито польський «Фоккер», який здійснив вимушену посадку біля Зборова. Наступного дня поручник Антін Хрущ наказав четарю Петру Мовчану знайти літак і розібрати на запчастини. Той терміново зібрав шістьох «козаків», але з транспорту знайшовся лише запряжений кіньми віз. Тому виконання завдання зайняло понад тиждень, і лише 21 червня група повернулась до Теребовля.

УГА змогла звільнити значну територію Східної Галичини і наблизилася до Львова. Але для досягнення стратегічного успіху сил не вистачило. Вже 28 червня поляки знову перейшли у контрнаступ і почали відтісняти українські війська. 15-18 липня УГА довелося перейти через Збруч на територію Наддніпрянської України. Цим польсько-українська війна завершилася.

Авіатори змогли евакуювати більшість свого майна до Кам’янця-Подільського. Їх останнім завданням у цій війні став контроль з повітря за переправою своїх військ через Збруч. Шарик згадував: «Всіми шляхами, як далеко можна було оком захопити, сунули небуденні каравани. Довгими рядами маршувала піхота, дудніли батареї гармат, чвалала загонами кіннота, на возах везли розмонтовані літаки, а далі валки і валки без кінця і без краю. Здавалось, що ціла західна Україна їхала на схід».

Ростислав Мараєв

Українські авіатори біля винищувача «Ньюпор ХVII»