Авіація УГА — важка весна 1919 року

Весна 1919 року розпочалася для авіації Української Галицької Армії (УГА) із безглуздої втрати. 3 березня Василь Кавута, який нещодавно повернувся із польського полону, мав перегнати літак із Поскурова (зараз Хмельницький) до Красного. Але невдовзі після злету вибухнув двигун, і досвідчений пілот, що неоднора¬зово виходив із найскрутніших становищ, уникнути катастрофи не зміг. Як згадував кулеметник 1-ї авіасотні Михайло Шарик, розслідування встановило, що «причиною вибуху став цукор, підсипаний в бензин московським агентом» (тут і далі збережено стиль та орфографію цитованих джерел).

На початку квітня ініціатива на фронті перейшла до поляків, і УГА довелося відступати. 1-шу авіасотню поручника Антіна Хруща перекинули в Дуліби коло Стрия, а пізніше до Станіслава (зараз Івано-Франківськ). Кількість її літаків була доведена до дванадцяти: 2 «Ньюпори», 1 «Фокер», 4 LVG, 3 DFW і 2 «Бранденбурги». Головним завданням стала підтримка військ 3-го корпусу УГА. Екіпажі сотні робили все, що могли, для допомоги своїм військам. Вони проводили візуальну і фоторозвідку, атакували ворожі позиції і комунікації. Наприкінці квітня наказом командування було оголошено подяку сотні «за цінні відомості, що служили підставою для оперативних рішень» Начальної команди армії.

2-а авіасотня ще деякий час знаходилася в Красному. У її складі залишилося 6 пілотів і 5 льотчиків-спостерігачів, у розпорядженні яких були 3 винищувачі «Ньюпор» і 2 розвідники-бомбардувальники LVG CV. Екіпажі проводили дальню розвідку на львівському та белзькому напрямках, а також ближню – над лінією фронту; прикривали передній край своїх військ; виконували кур’єрські польоти до Стрию і Станіслава. Нестача розвідників примушувала використовувати винищувачі для виконання непритаманних їм функцій.

Поляки теж досить активно застосовували авіацію, що неминуче призвело до повітряних боїв. Так, 29 квітня поручник Франц Рудорфер на своєму «Ньюпорі-XVII» супроводжував «бомбометний» «Бранденбург», який пілотував Фелікс Шепарович. Після бомбардування Левандівки українські літаки лягли на зворотній курс. Навздогін їм на «Фоккері» D.VIII, одному з найновіших на той час винищувачів, піднявся польський ас Штефан Стец. Аби «Бранденбург» зміг відірватись від переслідування, Рудольфер вступив у бій. Вже першими чергами польський пілот пошкодив кулемет «Ньюпора». Обеззброєному українському льотчику не залишалося іншого, як вийти із бою, при цьому він майстерно зімітував некероване падіння літака. Стецю за цей бій зарахували повітряну перемогу, хоча Рудорфер повернувся на свій аеродром.

В той же день поручник Микола Сєріков вилетів на «Ньюпорі» за викликом командування 2-го корпусу, «щоби прогнати польські літаки, котрі кидали бомби над Борщевичами». В зазначеному районі льотчик противника не зустрів, але за 15 хвилин побачив 3 ворожі літаки, що летіли зі сторони Львова в напрямку Куткора. Пізніше він згадував: «Я зайшов зі сторони сонця і почав бій з двома літаками. В короткім часі всі три апарати швидко звернились і повернули на свій аеродром. Я переслідувати їх не міг, бо скоростріл попсувався. Вистрілив я 200 куль».

Неодноразово польська авіація атакувала галицькі аеродроми. Та найважчу втрату летунський полк УГА зазнав внаслідок чергового акту саботажу. 15 травня сталася авіакатастрофа, в якій загинув Джамбулат Кануков і двоє механіків, що летіли разом з ним. За свідченням Петра Білона, винуватцем трагедії став льотчик полку «австріяк Кубіш, який влаштував відмову двигуна».

Ростислав Мараєв