Трагічні повороти долі Костянтина Калініна

Він мав польське походження по материнській лінії, а служив у російській, українській та червоній арміях. Захоплення лівими ідеями привело його, колишнього штабс-капітана імператорського повітряного флоту, до лав більшовицької партії. Початок кар’єри в Радянській Україні був вдалим та стрімким. Здавалося, влада закрила очі на «петлюрівське» минуле конструктора, але наприкінці 1930-х йому пригадали все. На відміну від багатьох провідних фахівців авіаційної промисловості, яких під час великого терору запроторили до таборів ГУЛАГу або «шараг», його жорстоко вбили.
Костянтин Калінін народився 1887 року у Варшаві, що тоді належала до Російської імперії. Батько помер, коли хлопчику не виповнилося чотирьох років, і виховувала його мати. Саме вона дала сину початкову освіту, завдяки якій він екстерном здав у Варшаві екзамени за курсом реального училища, а потім поступив в учительську семінарію в місті Єнджеюв, Келецького воєводства. В 1904 році навчання там було позаду, але скрутне фінансове становище родини не залишило часу на пошук місця вчителя. Юнак влаштувався токарем на одне з місцевих підприємств.

Вихований в дусі поваги до людської гідності, він швидко підсів на соціалістичну агітацію. Вже у 1905 році Калінін вступив в Польську соціалістичну партію, яка ставала дедалі популярнішою серед тутешніх робітників. Наступного року його заарештували за революційну агітацію. Хоча з цієї халепи юнаку поталанило швидко виплутатися, та клеймо неблагонадійного закрило шлях до жаданої вищої освіти. Єдиним варіантом позбутися його залишалася служба в армії.

Після служби у Варшавському піхотному полку Калінін вступив до Одеського піхотного училища, яке закінчив у 1912 році. Саме в Одесі Костянтин вперше побачив аероплан. Це знайомство мало доленосне значення, хоча не можна сказати, що авіація одразу цілковито захопила його. Отримавши свій перший чин підпоручика, Калінін сам вирішив розпочати службу в артилерії, причому аж на Далекому Сході, під Владивостоком.

З початком Першої світової війни молодий офіцер потрапляє у дієву армію, а з 1915 року бере участь у боях. Воював він відважно, за що був нагороджений двома орденами. Здавалося, відкривалася можливість вступити у військову академію, але тут підвела анкета. У ній було зазначено, що за віросповіданням матері Калініна охрестили за католицьким обрядом, а це фактично не залишало шансів потрапити до слухачів академії, де перевагою користувалися православні. Тоді за порадою свого командира Калінін вирішив перевчитися на льотчика. Таким чином, його шлях в авіації розпочався певним чином випадково.

Після закінчення офіцерської повітроплавної школи в Гатчині біля Петрограда Калінін в жовтні 1916 року знову потрапив на фронт. За рік він дослужився до командира 26-го корпусного авіазагону, що воював на Буковині.

А далі розпочалася революційна стихія. Дослідники досі не змогли з’ясувати, яким чином Калінін опинився в армії Української Держави Гетьмана Скоропадського. Лише відомо, що в грудні 1918 року він очолював 1-й Волинській авіадивізіон. Враховуючи його юнацькі політичні уподобання, не дивує перехід Калініна під час антигетьманського повстання на бік Директорії УНР. Схоже, що його погляди дедалі лише лівішали. Інакше важко зрозуміти, чому за рік він подався до більшовиків.

Як не дивно, але «петлюрівський» льотчик успішно пройшов декілька перевірок, потрапив до лав Червоної армії, поступив до Інституту інженерів червоного повітряного флоту та навіть був прийнятий до більшовицької партії. Лише у 1922 році влада неначе схаменулася, і Калініна відрахували з армії та військового вишу. Але з партії його «не вичистили», хоча тоді це була розповсюджена практика.
В 1923 році Калінін переїхав до Києва, де очолив виробництво на заводі «Ремповітря-6» та поступив на 4-й курс механічного факультету КПІ. Крім того, він зібрав невеликий конструкторський колектив, який спроектував перший на теренах України пасажирський літак К-1. Ця машина здійнялася в повітря 26 липня 1925 року під управлінням льотчика Станіслава Косинського, поряд з яким знаходився і Калінін. Для того часу літак став помітним досягненням, а його головний конструктор швидко завоював репутацію маститого авіаційного фахівця.

Після отримання в 1926 році диплома КПІ Калініна запросили на роботу в Харків – тодішню столицю України. Там він став директором та головним конструктором авіазаводу, щойно створеного на базі майстерень товариства повітряних сполучень «Укрповітрошлях». Щоправда, Калінін за кілька місяців залишив посаду очільника підприємства, зосередившись на конструкторській діяльності.
Розвиваючи відпрацьовану на К-1 концепцію, протягом 1927-1929 років колектив Калініна створив низку літаків, яку увінчав пасажирський К 5. Він міг перевозити 8 осіб, і цього було цілком достатньо при тодішньому розвитку авіаліній. Не дивно, що невибагливий та достатньо надійний К-5 став наймасовішим пасажирським літаком довоєнного СРСР – загалом побудували близько 260 екземплярів.
21 листопада 1933 року сталася біда – зазнав катастрофи гордість харківських авіабудівників та їх головного конструктора дослідний важкий бомбардувальник К-7. Ця трагедія стала тяжким ударом для Калініна. У нього і так вже псувалися стосунки із московськими урядовцями, чому посприяли столичні інтригани із конструкторського середовища. Тепер в їхніх руках з’явився вбивчий аргумент.
У 1935 році колектив Калініна випровадили із Харкова, який став рідним, та перевели на Воронезький авіазавод. Попри всі складнощі з переїздом, там Калінін зміг швидко налагодити роботу над новими проектами. Зокрема, був створений дуже цікавий дослідний бомбардувальник К-12, близький за схемою до літаючого крила. Він успішно проходив випробування, навіть демонструвався в 1937 році на повітряному параді в Москві. Але цей успіх вже не міг змінити долю головного конструктора.

1 квітня 1938 року Калініна заарештували у Воронежі. Досі достеменно не відомо, що йому тоді інкримінували. Так званий «закритий» процес відбувся за сім місяців і тривав 10 хвилин. Звинувачення було традиційним для сталінського правосуддя – антирадянська діяльність та шпигунство. Вирок – розстріл. З його виконанням не барили, не пізніше 22 жовтня Костянтина Олексійовича Калініна стратили. Є також версія, що він помер від тортур у воронезькій в’язниці.

Ростислав Мараєв

Льотчик Станіслав Косинський (зліва) та Костянтин Калінін. Київ, 1925 рік

Пасажирський літак К-1

Пасажирський літак К-5

Дослідний важкий бомбардувальник К-7

Одне з останніх фото Костянтина Калініна