Авіація УНР — останні бої

На початку 1920 року українські авіатори, що продовжували служити в Армії УНР, перебували в Польщі. Управління Повітряного Флоту продовжувало функціонувати. Його очільником залишився Віктор Павленко, а обов’язки інспектора авіації виконував сотник Олександр Жаховський.

Навесні почалося відновлення авіації УНР за підтримки польської сторони. Одним із першочергових завдань стала підготовка кадрів. Як згадував начальник канцелярії Управління Повітряного Флоту Петро Білон, завдяки зусиллям Павленка вдалося домогтися заснування на аеродромі Бидгощ авіаційної школи. Але до її першого випуску було ще далеко, і доводилося обходитися наявними авіаторами.
У квітні Військо Польське та Армія УНР розпочали успіш¬ний наступ проти більшовиків і вже 7 травня визволили Київ. Судячи з наявних джерел, для участі у цій кампанії не вдалося підготувати хоча б один українській авіаційний підрозділ. В документах того часу згадується 1-й Запорізький авіазагін, відновлення якого йшло у Варшаві на аеродромі Мокотов, але він все ще залишався не боєздатним.
Процес формування авіачастин явно затягнувся. А ситуація на фронті вже радикально змінилася – Червона армія перейшла у широкомасштабний контрнаступ, і щоб його зупинити треба було мобілізувати всі можливі сили. Це стосувалося й авіації. Зокрема, міністр військових справ УНР Володимир Сальський у телеграмі від 3 липня до голови військової секції при Українській дипломатичній місії у Польщі генерала Віктора Зелінського вимагав: «Прискорити формування в Варшаві першого авіаційного отряду для скоршої відправки його до Дієвої Армії. Донесіть в якому стані це формування знаходиться зараз і коли можливо авіаотряд чекати на Україні» (тут і далі збережено стиль та орфографію цитованих джерел).

Треба зазначити, що в документах Дієвої Армії за червень – вересень зустрічається щонайменше три згадки про розвідувальні дані, здобуті авіацією. Та найпевніше, це були наслідки роботи польських авіаторів.

Підготовка 1-го Запорізького авіазагону, який очолив сотник Жаховський, загалом завершилася наприкінці вересня. У ньому проходили службу до 60 осіб льотного та наземного складу. Поляки передали на озброєння 8 літаків німецького виробництва, зокрема, LVG С.V та LVG С.VI.

На фронт загін відправили частинами. Спочатку, 10 жовтня, до Дієвої Армії прибув перший відділ на чолі з сотником Георгієм Козловським. У цьому підрозділі нараховувалося 3 літаки, 5 пілотів та 35 наземних фахівців. Не пізніше 9 листопада прибув і другий відділ, у якому було щонайменше 3 пілоти з самим Жаховським включно. Кількість літаків у цьому підрозділі достеменно не встановлена, але принаймні один Albatros В.IIа в документах фігурує.

З 14 жовтня до 20 листопада загін виконав 18 бойових вильотів загальною тривалістю 36 годин. Так, 11 листопада надійшов наказ: «Зранку… зробити розвідку одним самольотом в районі Хмільник – Калинівка – Вінниця, … рештою самольотів обслідувати район Лучінець – Вендичани – Озаринці, з метою закидати бомбами ворожу кінноту». Загалом розвідувальні польоти традиційно поєднувалися із завдаванням ударів про противнику. Наприклад, у звіті за 13 листопада зазначено, що під час повітряної розвідки на Новоушицькому напрямку було виявлено велику колону піхоти, до 1000 особового складу, та артилерійську колону «в котру льотчиком кинуті бомби».

Наприкінці осені 1920 року Армія УНР під тиском більшовиків опинилася в критичному становищі. 21 листопада українським військам довелося відступити на підконтрольну полякам територію, де вони були інтерновані. В таких умовах Повітряний Флот УНР формально проіснував до 1922 року.

Ростислав Мараєв

Старшини 1-го Запорізького авіаційного загону зі своїми гостями поряд із літаком DFW C.V. Крайній ліворуч – сотник Олександр Жаховський

Літак-розвідник та легкий бомбардувальник LVG C.VI. Саме такі машини були на озброєнні 1-го Запорізького авіазагону в 1920 році