Авіація Української Держави (квітень – грудень 1918)

В результаті державного перевороту 29 квітня 1918 року до влади в Україні прийшов Гетьман Павло Скоропадський. А вже наступного дня була затверджена структура Повітряного Флоту. Така швидкість пояснюється дуже просто. Важливий документ розробили офіцери-авіатори, що служили в УНР, а тепер перешли до Гетьмана разом зі своїми набутками.

Отже, управлінню інспектора (командуючого) Повітряного Флоту підпорядковувались: управління інспектора авіації та управління інспектора повітроплавання. Очолив гетьманський Повітряний Флот полковник Горшков, інспектором авіації став полковник Наконечний, якому підпорядковувались управління авіації Київського, Харківського та Одеського районів. Їх очолювали відповідно: полковники Баранов, Гаусман і Самійло.

Загалом авіація мала складатися з 8-ми корпусних авіадивізіонів та 3-х авіапарків. У складі дивізіонів планували створити 32 авіазагони: 16 «гарматних», по 8 розвідувальних та винищувальних. Ця структура практично не змінювалася протягом всього існування гетьманської авіації, лише була доповнена потягами-майстернями (по одному для кожного авіадивізіону).

23 травня вийшов циркуляр Наконечного, згідно якого в артилерійських та винищувальних авіазагонах мало бути по 10 літаків. Вони розподілялися на апарати першої та другої черги. До перших віднесли «самольоти зовсім нови, чи не бувші у великому ремонті» (тут і далі збережено стиль та орфографію документів). Ними наказувалося «користуватися тількі для виконання відповідальних доручень начальства (перельоти з пакетами, перельоти з персонами, виконуючі завдання висчоі влади та т. ін.)». Літаками другої черги вважалися ті, що вже пройшли серйозний ремонт або вимагали його. Вони призначалися «для треніровочних польотів».

Загалом влітку 1918 року авіація Гетьмана мала на озброєнні 189 легких апаратів. Серед них були: винищувачі «Ньюпор-ХVІІ», «Ньюпор-ХХІ»; розвідники «Анатра», «Вуазен», «Моран-Парасоль», «Сопвіч 1 ½», «Фарман-ХХХ». Числилися і 4 «повітрових кораблі «Ілля Муромець», але вони були пошкоджені буревієм і перебували у дуже поганому технічному стані.

З документів Харківського авіарайону видно, що частка справних аеропланів там складала майже 60%. Навряд чи у Київському та Одеському авіарайонах ситуація була кращою. Тож можна припустити, що Гетьман мав у своєму розпорядженні трохи більше 110 боєздатних літаків.

В той час впроваджувалися нові звання та символіка. Наприкінці вересня черга дійшла до авіаційних розпізнавальних знаків. На крилах аеропланів, які ще не мали ознак держав¬ної належності, вимагалось «накладывать знак изображение трезубца Украинской Державы черным цветом, а на старых аппаратах ...вре¬мен¬но должны оставаться старые круги: (красный, синий, белый)». Чорний колір обрали, бо він був стандартним для розпізнавальних знаків Німеччини та Австро-Угорщини – союзників Української Держави.

Використовувалась гетьманська авіація дуже обмежено, навіть тренувальні польоти виконувалися епізодично. Досліджені документи не містять згадок про застосування аеропланів проти селянських повстань того періоду. Лише в поодиноких спогадах свідків зустрічаються згадки про появу літаків над бунтівними районами. Наприклад, громадський діяч Арнольд Марголін згадував про подію, що трапилася у Плютах під Обуховом: «…Раптом з’явився аероплан, що прилетів з Києва, і став кружляти над містечком… Натовп розбігся. Але тривога виявилася марною. Аероплан скоро улетів, не скинувши ні однієї бомби».

Після поразки Четверного союзу в Першій світовій війні стало зрозуміло, що німецькі та австро-угорські війська залишать Україну. Гетьманський уряд почав терміново приводити до підви¬щеної бойової готовності всі наявні у своєму розпорядженні сили, зокрема й авіацію. Здається тільки тепер авіатори вирішили точно визначити якими боєзапасами володіють. Виявилось, що всіх потреб задо¬воль¬нити неможливо. Так, на артилерійському складі 4-го корпусу знайшлось всього 267 бомб при вимогах тільки Харківського авіадивізіону на 1000 шт.
Становище загострювалось недокомплектом пілотів. Наприклад, командир одного з винищувальних загонів на запит щодо боєготовності його підрозділу доповів, що має три справних «Ньюпори-ХХІІІ», але через відсутність одного льотчика зможе підняти у повітря лише дві машини.

Не доводиться дивуватися, що відомі лише поодинокі випадки застосування авіації під час антигетьманського повстання, піднятого Директорією. Так, у документах Катеринославського авіадивізіону вказано, що 17 листопада льотчики 43-го авіазагону Касперович та Анжельсон здійснили політ «за для розвідки довгочасністю 35 хвилин».

Загалом під час цього повстання частина особового складу перейшла на бік Директорії. Але чимало авіаторів подалися до Добровольчої армії, а багато хто просто дезертирував.
Ростислав Мараєв

Український «Ньюпор» зі старими розпізнавальними знаками. Київ, аеродром Пост-Волинський, весна 1918 року