Федір Терещенко – авіатор з родини цукрових магнатів

Він належав до однієї з найвідоміших і найзаможніших українських родин, яка походила з глухівського козацтва. Засновником сімейної справи став дід – Артемій Терещенко. Заробивши перші солідні гроші на торгівлі худобою, він вдало їх вклав у цукрове виробництво. Батько, теж Федір, був вже відомим підприємцем і меценатом. У своєму київському особняку на Олексіївській, 9 (зараз Терещенківська, 9) зібрав велику колекцію картин. Вона стала основою галереї, що існує й нині. У родині вважали, що всі діти мають працювати та отримати професійну освіту. Так, дочка Наталія закінчила акушерську школу і приймала пологи у киянок. А син Федір обрав фах інженера-механіка. Та його доля зазнала декілька крутих поворотів і завела далеко від юнацьких мрій.

Федір Федорович Терещенко народився 24 листопада 1888 року в Києві. Після закінчення екстерном найпрестижнішої в місті 1-ї гімназії вступив на механічне відділення Політехнічного інституту. Але диплома він не отримав – у 1912 році написав заяву про відрахування за сімейними обставинами. Та насправді головною причиною стало пристрасне захоплення авіацією.
Ще в 1909 році Федір придбав у Франції свій перший літак Blériot XI. Отримавши декілька уроків пілотування, він став самостійно літати на ньому. Широкі фінансові можливості дозволили того ж року організувати у маєтку Червоне Волинської губернії (нині Житомирська область) аеродром і майстерню. Її можна вважати першим авіаційним підприємством на території України. А першим її виробом стала копія того ж Blériot XI.

Терещенко взявся за авіаційну справу із завзяттям ділової людини. У 1914 році майстерня виросла до аеропланного заводу, який отримав державне замовлення на літаки французької розробки. Діяло в Червоному і власне конструкторське бюро. Там працювали іноземні фахівці Альфред Пішоф та Сігізмунд Зембінський, а також їх талановиті українські колеги Дмитро Григорович та Володимир Григор’єв. Були розробленні декілька оригінальних літаків, які отримували назву «Терещенко». Зокрема, у першій половині 1914 року побудували «Терещенко №5біс», на якому відпрацювали використання двох дуже різних типів двигунів: повітряного охолодження «Рон» та водяного охолодження «Мерседес».

Восени 1915 року через наближення фронту Першої світової війни до Червоного завод евакуювали, і він опинився у Москві. Терещенко у цей час виїхав до Франції у складі комісії із заготівлі авіаційного та автомобільного майна.

Частина обладнання підприємства пішла на укомплектування авіаційного поїзда майстерні. Терещенко особисто його очолив і на початку 1917 року відбув на фронт. Діяла пересувна майстерня дуже успішно, за що її очільника було нагороджено орденами Св. Анни 2-го ступеня та Св. Володимира 4-го ступеня.

Подальша доля Федора Терещенка довгі роки залишалася невідомою на батьківщині. Лише на початку ХХІ століття київський історик Віталій Ковалинський з’ясував, що Терещенко емігрував до Франції. Жив у Парижі, авіацією більше не займався, захоплювався музикою та окультизмом. Помер Федір Федорович 30 січня 1950 року.

Фото

1. Федір Терещенко. 1916 рік
2. Група працівників Аеропланного заводу Терещенка. У другому ряду третій праворуч – Володимир Григор’єв, п’ятий – Альфред Пішоф. На задньому плані – ймовірно літак «Терещенко №5біс» із двигуном «Мерседес». Червоне, 1914 рік.