Забутий на довгі роки. Авіаконструктор Володимир Григор'єв

Ця талановита людина належала до піонерів вітчизняної авіації. Свій професійний шлях він розпочав фактично одночасно з такими відомими авіаконструкторами, як Ігор Сікорський чи Дмитро Григорович. Але його ім’я було швидко забуте на довгі роки й навіть сьогодні про Володимира Григор'єва згадують хіба що в колі дослідників історії авіації.

Народився майбутній авіаконструктор 7 листопада 1883 року в родині підполковника Петра Григор'єва. Закінчивши реальне училище, у 1902 році він вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту. Навчання розтягнулося на довгі 13 років. Далися взнаки і проблеми зі здоров’ям, і нестача коштів, а ще - захоплення авіацією. За цей час Володимир встиг побувати в Парижі, де пройшов курс в одній з авіаційних шкіл та стажування в аеродинамічній лабораторії Густава Ейфеля.

Григор'єв був активним членом Київського товариства повітроплавання від самого його започаткування в 1909 році. До цього товариства входив і студент Політеху Федір Терещенко, молодший син одного із найбагатших вітчизняних підприємців того часу. Маючи широкі фінансові можливості, він заснував авіаційне підприємство в родинному маєтку на хуторі Червоне і запросив на роботу Григор'єва. Розпочавши з кресляра, той згодом посів місце головного конструктора. У 1915-17 роках йому вдалося втілити власний проект літака, що отримав назву «Терещенко № 7». Добудували його вже у майстернях КПІ, адже з наближенням фронту Першої світової до Червоного авіаційне виробництво звідти евакуювали. Літак успішно пройшов випробування, але до серійного виробництва справа не дійшла.

З липня 1917 року у майстернях КПІ працював і Григор’єв. Протягом наступних трьох років влада в Києві змінювалася багато разів. Григор’єв намагався не полишати улюблену роботу. Його оминув терор червоних, влаштований в лютому 1918-го. Ба більше, в 1919-му більшовики запросили його на посаду начальника науково-технічного відділу Головного управління Робітничо-селянського повітряного флоту України.

В січні 1921 року Григор’єва призначили головним інженером Державного авіаційного заводу № 9 в Олександрівську (нині Запоріжжя). В той час це підприємство лише ставало на ноги, а сьогодні це всесвітньо відома «Мотор Січ». Розпочавши активно працювати на новому місці, Григор’єв вже на початку осені був змушений піти у відставку. Підвело здоров’я. Він давно страждав на сухоти легень, а тут сталося загострення.

Григор’єв з дружиною і доньками повернувся до рідного Києва. Хвороба швидко прогресувала. До того ж родина опинилася у фінансовій скруті, а ніякої допомоги радянська влада не надала. 4 травня 1922 року Володимира Петровича не стало. Поховали конструктора на Солом’янському цвинтарі. Його швидко забули, і згадали лише в 1957 році, коли на могилі встановили непоказний пам’ятник.