Авіація УНР: між більшовиками та Гетьманом

Після того, як 8 лютого 1918 року більшовики захопили Київ, вони влаштували в місті кривавий терор. Справжнє полювання велося на офіцерів та заможних городян.

Серед жертв могли опинитися українські авіатори, які не встигли евакуювалися. Начальник канцелярії Управління Повітряного Флоту УНР Петро Білон згадував, що серед таких були і очільник авіації В’ячеслав Баранов та його найближчі підлеглі. Щоб уникнути лихої долі, вони переховувалися і ніде не показувалися. Але сам Баранов пізніше стверджував, що виїхав з фальшивими документами і не куди-небудь, а в Москву. Там переховувався під виглядом підмайстра шевця та розповсюджував серед авіаторів антибільшовицьку літературу.

В цей час делегація УНР вела переговори у Бресті з представниками Німеччини та Австро-Угорщини. Врешті-решт до них вирішили звернутися по військову допомогу проти більшовиків. Вже 18 лютого нові союзники почали похід в Україну. Разом із ними наступала і нечисельна Армія УНР.

При наближенні до Києва була задіяна українська авіація. За спогадами Білона, льотчики «подавали інформації, де купчиться ворожа армія, і кидали бомби». Більшовики швидко відступали і здали місто без бою. Вже 1 березня в Київ увійшли українські війська.

На початку березня остаточно сформували структуру «Управління Інспектора Повітрової Фльоти» (тут і далі збережено стиль та орфографію цитованих джерел). До його складу увійшли два відділи – «Вітроплавний» та «Головної авіації». Командувачем, «Інспектором Повітрової Фльоти», залишився Віктор Павленко. А от авіаційний відділ очолив сотник Олександр Наконечний. Згадок про Баранова у документах цього періоду немає, що опосередковано свідчить про його відсутність у місті.

Управління керувало всією авіаційною справою країни. Зокрема до його функцій входило забезпечення «воздушної оборони Республіки», весь комплекс проблем, пов’язаних із комплектацією частин, розробка власних проектів літаків, підтримка «вигадників», контроль за діяльністю галузевих підприємств.

Вже за місяць Павленко подав у відставку. Новим інспектором Повітряного Флоту наказом військового міністра від 15 квітня було призначено Георгія Горшкова – останнього командира Ескадри повітряних кораблів «Ілля Муромець» у складі російської армії.

Найпевніше, під його безпосереднім керівництвом була розроблена структура Повітряного Флоту УНР. Зокрема, передбачалося мати три авіаційні райони з центрами у Києві, Харкові та Одесі. У цих містах розташовувалося по одному авіапарку, що забезпечували вісім корпусних дивізіонів. У свою чергу, кожен в них складався з управління, двох артилерійських, одного розвідувального та одного винищувального авіазагонів.

Під час війни з більшовиками частина українських літаків була знищена або виведена з ладу на аеродромах. Крім того, відступаючи противник намагався вивезти якомога більше авіаційного майна. Однак і після цього в Україні залишилося чимало аеропланів, щоправда багато з них перебували в непридатному для польотів стані. Наведення ладу в цьому господарстві стало одним із пріоритетів Управління Повітряного Флоту. Наприклад, у Києві до ремонту літаків залучили авіамайстерню КПІ. Як згадував Білон, завдяки цим зусиллям щодня збирали і випускали в політ 1-2 літаки.

У березні-квітні було започатковано першу в Україні лінію авіапошти. «Військово-науковий вісник Генерального штабу УНР» писав, що лінія пройде між «важливішими містами». Для польотів планували використовувати «апарати як легкого, так і важкого типу». На маршрутах облаштовували бази для дозаправки пальним і технічного обслуговування літаків. «Вісник» також сповіщав, що «між Києвом-Одесою й Києвом-Полтавою авіопошта вже працює».

Після перевороту 29 квітня 1918 року до влади прийшов Гетьман Павло Скоропадський. Хоча державна машина змінилася суттєво, всі напрацювання у розбудові вітчизняного повітряного флоту вона успадкувала.

Ростислав Мараєв

Фото:

1 – Літак «Вуазен» Повітряного Флоту УНР
2 – Георгій Горшков біля повітряного корабля «Ілля Муромець». Фото часів Першої світової війни