Як злітають та сідають літаки в туман

Останній тиждень Київ оповитий туманом. Серед пасажирів та небайдужих до авіації людей закономірно виникає питання, чи безпечно літати у таких складних метеорологічних умовах. Чому одні рейси вилітають, коли з землі не видно навіть сам літак, а інші - відміняються? У цьому тексті ми спробуємо розібратися, як повітряні судна та авіакомпанії дають раду туману.

По-перше, треба зрозуміти що таке туман. Це атмосферне явище, коли краплинки води, шматочки льоду або їх суміш зависають у атмосфері близько до землі і не можуть піднятися вгору, щоб розсіятись. Так, туман знижує видимість, що може стати одним з факторів затримки чи скасування рейсу. Але не ключовим, бо їх насправді багато.

Для погоди це стан злітно-посадкової смуги, загальні погодні умови, швидкість та напрям вітру (або його відсутність - штиль). Усе це називається загальним терміном “метеорологічний мінімум”.

По-друге, враховуємо й інші “мінімуми”: закладені у сам літак його розробниками - на сьогодні, більшість сучасних лайнерів можуть сідати автоматично за близької до нульової видимості, але до цього, зазвичай, не вдаються; показники, які видають датчики та обладнання безпосередньо аеропорту (“аеродромний мінімум”) у залежності від розташування та рельєфу місцевості. Гірські аеропорти мають значно вищі мінімуми , незважаючи на обладнання. А ще не варто забувати про людський фактор - різні пілоти мають різний допуск, різну кваліфікацію. І там, де один спокійно злітає у густий туман, другий змушений залишитись на землі.

Як правило, прийняття рішення щодо зльоту базується на найгіршому з мінімумів: літака, пілотів та аеродрому. Якщо, наприклад, літак може сідати з видимістю, наприклад, 300-350 метрів та його пілоти мають усі допуски до неї, але аеродром може прийняти рейси лише зі значно більшою видимістю (наприклад, 800-900 м або й 1 км), то посадка неможлива. Треба міняти курс на запасний аеродром або приймати рішення про друге коло. І навпаки, якщо на землі дальність видимості ЗПС (runway visual range) низька, або ЗПС зледеніла, то авіалайнер просто не злетить. За сильного снігопаду або низької температури опадів, що робить очищення ЗПС беззмістовним, “повітряні ворота” можуть на деякий час закрити.

До того ж, не всі аеропорти світу мають потужні курсово-гліссадні системи ILS, бо вони дуже дорогі. Загалом, антени ILS створюють літаку “посадковий коридор”, за межі якого виходити не можна. Це - безпечний спосіб посадити машину навіть на автопілоті та у погану погоду. У дощ і туман допомагають системи радіоглісадних маяків та спеціальна противотуманна підсвітка ЗПС. На завершення можна сказати, що посадка у туман здійснюється в основному по приладах у кабіні літака та системам на землі. Але останнє слово завжди за диспетчерами аеропорту