Реставрація музейного Мі-1

У серпні цього року, під час планових реставраційних робіт, працівниками музею була відновлена оригінальна схема розфарбування гелікоптера Мі-1, в якій він експонувався з часів відкриття музею.

Мі-1 - перший радянський серійний гелікоптер, розроблений конструкторським бюро Міля наприкінці 1940-х років. Перший політ стався 20 вересня 1948 року, експлуатація почалася з 1950 року, випущено більше 2 тисяч машин у різних модифікаціях. По факту, Мі-1 став першим багатоцільовим гелікоптером Країни Рад. Ним перевозили пошту, використовували у сільському господарстві та геологічній розвідці. 

Розробка почалася майже відразу після завершення Другої Світової війни, коли Міль представив план експериментального гелікоптера ГМ-1 (Гелікоптер Міля) на трьох людей з одним несучим гвинтом та трьома лопатями. Мі-1 створювався спочатку як зв’язковий. Перші три дослідних гелікоптера будувалися на заводі у Києві, вперше у небо дослідний варіант піднявся 20 вересня 1948 року під керуванням М.К.Байкалова. Потім - ще кілька польотів на швидкості 50-100 км/г. В цілому, ГМ-1 показав непогані маневрові якості та стійкість проти вітру. Максимальна досягнута при тестах швидкість - 170 км/год. 

Військові теж прийняли машину, але попрохали зменшити вібрацію і спростити керування та наземну експлуатацію. ГМ-1 пройшов ряд спеціальних тестів у горах та у складних метеоумовах. Він гарно сідав на авторотації, хоча були випадки, коли контроль втрачався і Мі-1 розпочинав обертатися проти ходу гвинта. Це, зазвичай, було при сильному боковому вітрі і призводило до аварій. 

Після усіх випробувань була замовлена перша серійна партія із 15-ти вертольотів ГМ-1 вже під назвою Мі-1. Втім, реальні поставки затримувалися до 1951 року, коли машину показали Сталіну. Важливу роль зіграла інформація про успішне використання американцями гелікоптерів на Корейській війні. 

Випускали Мі-1 на кількох заводах Росії, а пізніше - у Польщі, де й була зроблена левова частка машин. Мі-1 мав семициліндровий поршневий двигун АИ-26В, потужністю 423 кВт (580 к.с.) з редуктором та вентилятором для охолодження. Двигун запускали за допомогою стисненого повітря і це було проблемою: часто-густо пілоти не могли вилетіти на Мі-1 з якогось віддаленного району саме через його нестачу. Максимальна швидкість - 185 км/г, практична дальність - 430 км, практична стеля - 3,5 км, статична - 2,7 км. 

Мі-1 використовували у різних галузях: у підрозділах армійського зв’язку та підготовки екіпажів, у авіаційних навчальних закладах. З лютого 1954 Мі-1 почали використовувати у цивільній авіації, зокрема у “Аерофлоті” у парі з новим середнім гелікоптером Мі-4. Мі-1 встановив 27 світових рекордів з 1958 по 1968 роки, зокрема: швидкість 210 км/г, висоти - 6,7 км, і дальності польоту у 1654 км. 11 рекордів було встановлено жінками. На 1995 рік у арміях світу були задіяні 150 вертольотів Мі-1. Модифікація Мі-1В була задіяна у конфліктах в КНР, Єгипті, Сирії, Ємені, Іраку та на Кубі. 

На базі варіанту Мі-1МУ були створені військові версії з турбореактивними снарядами ТРС-132, кулеметами Калашнікова, 100 кг бомбами. Також Мі-1 планувався як перший у СРСР гелікоптером з протитанковою установкою “Фаланга” з керованими ракетами ПТУР 3М-11, але у серію така модифікація не пішла. Була ідея зробити з Мі-1 “мисливця на підводні човни” або палубний гелікоптер, але низька потужність двигуна не дозволила це зробити.