«Боїнг»: 110 років навипередки із конкурентами

15 липня виповнилося 110 років американській аерокосмічній корпорації The Boeing Company. Свою історію вона веде від зареєстрованої того дня 1916 р. у Сіетлі (шт. Вашингтон) невеличкої компанії Pacific Aero Products Company.

Її засновником був Вільям Боїнг (William Boeing), 34-річний успішний лісопромисловець. Він мав німецьке коріння, навчався, але не закінчив престижний Єльський університет, понад 5 років захоплювався авіацією і навіть навчився пілотувати літак в одній із приватних льотних шкіл. На той момент він разом із своїм другом, морським інженером Джорджом Вестервельтом (George Westervelt) вже побудували поплавковий біплан «B&W». Він також відомий як Boeing Model 1 та вважається первістком компанії «Боїнг».

Маючі чималі власні статки і значний досвіт роботи з деревиною – основним тодішнім авіаційним матеріалом, Вільям Боїнг сподівався розгорнути новий успішний бізнес. Переконавшись, що літак «B&W» впевнено тримається у повітрі, він розпорядився якнайшвидше побудувати другу таку машину та запропонував обидва екземпляри ВМФ США. Отримавши облизня, енергійний Боїнг не дуже засмутився і знайшов нового покупця, яким стала льотна школа аж із Нової Зеландії. Таким чином, в історії компанії «Боїнг» одразу відбулися і перший комерційний успіх, і перша експортна поставка.  

У 1917 р. Вільям перейменував свою фірму на Boeing Airplane Company. Головним конструктором він найняв Вонга Цу (Wong Tsoo), талановитого китайського емігранта, який примудрився вивчитися на інженера у Массачусетському технологічному інституті. Той цілком виправдав сподівання, створивши навчально-тренувальний літак Boeing Model 2 (або Model C). Напередодні вступу у Першу світову війну американські військові зацікавилися цією машиною, і флот придбав 51 поплавковий екземпляр, а ще 2 сухопутні літаки купила Армія. Це вже був справжній прорив! З того часу почалося плідне співробітництво компанії «Боїнг» із Збройними Силами США.

Однак після завершення Першої світової військові замовлення обвалилися, а ринок цивільних літаків заповнили дешеві демілітаризовані машини. Аби не закрити свій завод у Сіетлі на річці Дуваміш, Боїнг брав замовлення на катери, дорогі меблі тощо.

Доволі швидко авіаційний бізнес Боїнга пожвавішав і навіть успішно пройшов випробування «Великою депресією» кінця 1920-х – початку 1930-х років. Було створено кілька десятків типів літаків різних класів, переважна більшість яких залишилася дослідними або випущеними дуже невеликими серіями. Але траплялися й етапні машини. Наприклад, у 1932-му почав літати P-26 Peashooter, що став першим у США суцільнометалевим винищувачем-монопланом. Його взяли на озброєння і побудували 151 екземпляр. На початку наступного року авіаційну спільноту здивував пасажирський Boeing 247 на 10 місць. Його вважають першим «класичним» авіалайнером, риси якого можна розгледіти і в сучасних літаках. Здавалося, ось він продукт, що захопить ринок, але випустили лише 75 машин, програвши у конкурентній боротьбі компанії Douglas Aircraft. Вона швидко створила на базі свого DC-1 більш просунутий DC-2, а потім і легендарний DC-3, про який на нашому сайті є окреме повідомлення.

У міжвоєнний період компанія «Боїнг» стала відомою, але не вибилася у лідери американського авіапрому. Вона пройшла низку реорганізацій і злиттів, а бізнес було розширено за рахунок дочірніх структур, що зайнялися повітряними перевезеннями. І тут стався конфлікт з американським антимонопольним законодавством, яке забороняло виробникам та авіакомпаніям існувати в одній корпорації. Довелося йти на чергову реорганізацію, яку Вільям Боїнг сприйняв болісно. Продавши всі свої акції, він назавжди залишив авіацію. У подальшому займався іншими справами, зокрема розведенням породистих коней і торгівлею нерухомістю. Заслужив сумнівної репутації расистськими поглядами. Помер заможною людиною у віці 74 років.

Новим президентом став досвідчений авіаційний інженер Клермон Егтведт (Clairmont Egtvedt), який почав працювати у «Боїнгу» креслярем ще в 1917 р. Він наполіг на будівництві в Сіетлі нового заводу та вважав, що майбутнє компанії за виробництвом великих літаків. Однак XB-15, який став найбільшим бомбардувальником того часу, не викликав захвату у військових – нетривале захоплення гігантськими, але повільними бомбовозами вже пройшло. Натомість створений у 1936-му В-17 Flying Fortress виявився величезним успіхом «Боїнгу», і про нього у нас теж є окреме повідомлення. Побудували понад 12700 таких машин, які у роки Другої світової стали одним із символів американської повітряної могутності.

У вересні 1942-го у небо здійнявся B-29 Superfortress. Нічого подібного не мала тоді жодна країна, і ця машина цілком справедливо заслужила репутацію кращого важкого бомбардувальника Другої світової.

Війна дуже посприяла розвитку «Боїнга». Загалом вся американська авіапромисловість і суміжні галузі рвонули вперед завдяки величезним військовим замовленням та шаленим інвестиціям. З того часу вони вже не втрачали світового лідерства.

Однак не варто вважати, що «Боїнг» захопив у США домінуючі позиції. Наприклад, компанія Consolidated досягла більшого успіху, поставивши понад 18000 своїх B-24 Liberator, однокласних із В-17. А в боротьбі за міжконтинентальний бомбардувальник переможцем вийшла компанія Convair із шестимоторним B-36 Peacemaker.

У перші повоєнні роки вся американська оборонка пережила провал. Так, через різке зниження військових замовлень на «Боїнгу» довелося звільнити майже 70000 працівників. Керівництво компанії добре розуміло, що така ситуація неминуча і до неї треба готуватися заздалегідь. Зокрема, ще у 1944-му на базі В-29 створили непоганий транспортник С-97. У повоєнний час замовлень на нього теж було небагато, а от повітряних танкерів КС-97 випустили у кількох варіантах понад 800 екземплярів.

Прагнучи відхопити свій шматок ринку цивільних літаків, на «Боїнгу» використали доробок по С-97 і з мінімальними витратами у 1947-му створили лайнер Boeing 377 Stratocruiser, що міг вмістити до 100 пасажирів. Ці літаки славилися дуже високим комфортом на борту, але випустили їх лише 56 екземплярів. І це тоді, коли давній конкурент «Дуглас» зміг продати понад 1400 своїх лайнерів з родини DC-4/6/7. Мабуть ще болючішим був удар від компанії Lockheed, з якою до війни взагалі можна було не рахуватися. Вона побудувала понад 850 літаків Constellation, які багато фахівців вважають кращими поршневими авіалайнерами в історії.

Однак настала «реактивна ера», і тут «Боїнг» взяв реванш. У липні 1954-го здійснив перший політ дослідний літак Boeing 367-80. Від нього пішли транспортний С-135 та пасажирський Boeing 707, що став наймасовішим реактивним лайнером першої генерації. Побудували понад 1000 таких машин, майже вдвічі більше, ніж аналогічного за компонуванням DC-8.

У другій половині 1960-х «Боїнг» програв «Локхіду» змагання за можливість випускати стратегічний військово-транспортний літак. Однак конструкторський доробок було використано для створення першого в світі широкофюзеляжного лайнера Boeing 747, який домінував на світовому ринку у своєму сегменті понад 20 років. Врешті-решт компанія «Дуглас» не просто програла у конкурентних перегонах, а спочатку злилася із McDonnell, а у 1997-му із «Боїнгом», після чого зникла навіть як бренд.

А ще не можна не згадати феномен регіонального Boeing 737. Він з’явився навесні 1967-го, пройшов вже чотири суттєві модернізації та продовжує випускатися нині, подолавши позначку у 12600 екземплярів. Для порівняння, наймасовішим радянським реактивним лайнером став невеличкий Як-40 із показником у 1010 машин.

Щоправда, через новітню версію «737 МАХ» стався чи не найбільший скандал в історії «Боїнгу». У 2018-2019 роках сталися дві катастрофи таких літаків. Розслідування показали, що головною причиною були недоліки цифрової системи покращення характеристик маневреності. В результаті «Боїнг» зазнав значних репутаційних втрат і мільярдних збитків через судові компенсації, штрафи та скасовані замовлення. До цього додалися наслідки загальної кризи цивільної авіації, що викликала пандемія COVID-2019. А конкуренти не дрімали! Цього разу головним став європейський концерн Airbus – його літаки родини А320 посунули «737-й» із трону наймасовішого реактивного авіалайнера.

Крім того, сьогодні «Боїнг» випускає новітні варіанти найбільшого у світі двомоторного пасажирського лайнера Boeing 777 і дещо менші далекомагістральні Boeing 767 та 787 Dreamliner. А боротьба за нові замовлення із Airbus триває з перемінним успіхом.

У військовому секторі «Боїнг» теж не завжди перемагав. Так, у квітні 1952-го почалися випробування стратегічного бомбардувальника B-52 Stratofortress. Він виявився настільки передовим, що досі залишається на озброєнні Повітряних Сил США, звісно, періодично проходячи модернізацію. Однак це виявився останній успіх «Боїнгу» у цій царині – замовлення на надзвуковий стратегічний бомбардувальник отримала компанія Rockwell International, а малопомітні «стратеги» стали прерогативою корпорації Northrop Grumman.

Загалом за свою історію фахівці «Боїнгу» розробили сотні типів продукції. Нині крім літаків компанія нині випускає гелікоптери, космічну техніку, різні види озброєння. Станом на кінець 2025 р. її сукупні активи оцінювалися у понад 168 млрд USD, а чистий прибуток за той рік склав майже 2,3 млрд USD. Штаб-квартира зараз розташована в районі Крістал-Сіті округу Арлінгтон, передмісті Вашингтону. Структуру складають три підрозділи з виробництва цивільних літаків, військової техніки та космічних апаратів. Головні підприємства розташовані у Сіетлі, Еверетті (штат Вашингтон) і Сент-Луїсі (штат Міссурі). Дочірні компанії та філії «Боїнгу» розпорошені по всьому світу. Є таке представництво і в Києві, причому будівля, в якому воно розташовано, зазнало значних пошкоджень від російських ракетних обстрілів.

«Боїнг» є публічною компанією, якою керує рада директорів на чолі із Келлі Ортбергом (Kelly Ortberg). 13 липня цього року, виступаючи на міжнародному авіасалоні у Фарнборо (Велика Британія), він зокрема сказав: «Кожний новий день – це можливість продовжити зміцнювати довіру, приділяючи особливу увагу безпеці, якості та своєчасному виконанню зобов’язань».

На самому авіашоу «Боїнг» вперше публічно представив безпілотний бойовий літак MQ-28 Ghost Bat, призначений для підтримки пілотованих літальних апаратів. Зокрема на нього покладається спостереження за повітряним простором, розвідка, радіоелектронна боротьба. Передбачається, що він також зможе нести озброєння і суттєво посилить можливості групи літаків, разом з якими буде застосовуватися. Як бачимо, «Боїнг» не лише відповідає на вимоги часу, а пропонує техніку, яка дозволить домінувати у повітряному просторі недалекого майбутнього.

Ростислав Мараєв