50 років транспортному літаку Ан-32

9 липня виповнилося 50 років легкому транспортному літаку Ан-32. Того дня 1976 р. в Києві здійнявся в повітря його перший прототип.

Машину створили у ДКБ Олега Антонова (зараз входить до складу АТ «Антонов») на замовлення Індії, Повітряні сили якої потребували літака, що був здатен доправити 6500 кг вантажу на високогірні аеродроми. За базовий взяли Ан-26, конструкцію якого суттєво допрацювали. Крім того, встановили значно потужніші двигуни. Спочатку спробували використати АІ-20М від літака Ан-12. Однак навіть їхніх 4250 е.к.с. виявилося недостатньо, щоб безпечно літати в горах, і довелося перейти на АІ-20ДМ, кожен з яких розвивав 5180 е.к.с. Двигуни були розроблені та серійно випускалися у Запоріжжі.

Випробування і доведення Ан-32 до вимог замовника зайняли чимало часу. Лише в червні 1983 р. Київське авіаційне виробниче об’єднання (зараз теж входить до АТ «Антонов») побудувало перший серійний літак. Можливості виробляти такі машини зберігаються донині. Загалом випущено 367 екземпляр, з яких 118 для Індії. Планувалося замовлення від ВПС СРСР, однак жодну машину вони так і не придбали. В результаті Ан-32 став єдиним за всю історію радянської авіації літаком, який створили спеціально на експорт і не прийняли на озброєння в самому СРСР.

Транспортні літаки, побудовані поза індійським контрактом, отримали назву Ан-32Б. Така машина мала довжину 23,68 м, розмах крила – 29,2 м, максимальну злітну масу – 27000 кг, максимальну швидкість – 460 км/год, максимальне комерційне навантаження – 6700 кг, а з вантажем 4400 кг могла подолати 2350 км.

 У 1993 р. створили Ан-32П, головною задачею якого стала боротьба із лісовими пожежами. Його оснастили зовнішніми баками, які дозволили скидати на вогонь 8000 л води. Найбільш успішно такі літаки використовує авіація ДСНС України.

 У березні 2010 р. розпочалася масштабна програма модернізації індійських Ан-32. В роботах взяли участь десятки українських підприємств, серед яких провідну роль відігравали ДП «Антонов» та київський «Завод 410 цивільної авіації».

 Загалом різними шляхами «тридцять другі» потрапили до військових і цивільних операторів 25 країн, серед яких: Ангола, Афганістан, Бангладеш, Ефіопія, Ірак, Колумбія, Лівія, Мексика, Перу, Шрі-Ланка. Літак виявися добре пристосованим для польотів у горах та в спеку. Його часто перевантажували, а в якості аеродромів використовували ґрунтові, погано підготовані площадки. Але завдяки міцній конструкції та потужним двигунам машина зазвичай витримувала такі умови експлуатації. Ан-32 буде залишатися в строю ще кілька десятиліть.