140 років від народження Джованні Баттисти Капроні

3 липня виповнилося 140 років від народження відомого італійського авіаконструктора та підприємця Джованні Баттисти Капроні (Giovanni Battista Caproni).

Він народився 1886-го року в селі Масоне (зараз курортне місто Арко). Тоді це була територія Австро-Угорщини, яка лише після Першої світової війни увійшла до складу Італії. Родина Капроні належала до місцевої аристократії.  Хоча вони володіли відносно невеликою кількістю землі, статки дозволили дати дітям гарну освіту. Зокрема, Джованні закінчив політехнічний університет у Мюнхені (Німеччина) та Інститут Монтефіорі в Льєжі (Бельгія).

Як і багато інших піонерів авіації, Капроні починав свій шлях методом спроб і помилок. Так, побудований у травні 1910 р. його перший літак Са.1 невпевнено відірвався від землі і був розтрощений під час приземлення.

Ще у 1908-му Капроні намагався розпочати свій бізнес, заснувавши авіабудівну компанію у Мілані, де став головним конструктором. Однак комерційний успіх прийшов лише під час Першої світової, коли масово випускали такі тримоторні бомбардувальники, як Са.32 та Са.33. Побудовані у сотнях екземплярах, вони успішно застосовувалися Збройними силами Італії, а також Франції, Великобританії та США.

В 1917 р. Джованні разом із своїм братом Федеріко створили нову компанію Società Italiana Caproni, заводи якої знаходилися у Віццола-Тічино (Ломбардія) та міланському передмісті Талієдо. По завершенню війни Джованні захопився ідеєю пасажирських повітряних перевезень. Результатом став проєкт, який виявився одним із найабсурдніших в історії авіації. Розрахований на 100 пасажирів, літаючий човен Ca.60 Transaereo (в літературі зустрічається також назва Capronissimo) мав аж три трипланні коробки крил! У повітрі це диво техніки триматися не хотіло. Літак здійснив лише два дуже короткі польоти на озері Маджоре і 4 березня 1921 р. зазнав настільки значних пошкоджень при посадці, що ремонту не підлягав.

Тож головним джерелом прибутків залишалися військові замовлення. Зокрема, до 1934 р. побудували 150 бомбардувальників-біпланів Ca.73, що для тих часів було значним показником. Ще успішнішим став багатоцільовий підкісний високоплан Ca.133. Кількість таких машин перевищила 500 екземплярів, їх використовували як бомбардувальники і «транспортники», причому літали вони майже до початку 1950-х. Розвитком Са.133 стали ще кілька літаків, які теж будували серійно, але в менших масштабах.

Загалом у міжвоєнний період бізнес Капроні йшов у гору і крім авіації охоплював кілька напрямків машинобудування. Була створена промислова група Aeroplani Caproni SA, що включала понад 20 дочірніх компаній. У 1940 р. за особливі заслуги перед державою король Італії Віктор Еммануїл III присвоїв Джованні титул графа Талієдо. Звісно, таку пошану схвалив дуче Беніто Муссоліні.

Капроні був проти вступу Італії у Другу світову, бо бачив неготовність країни до «війни моторів». Він багато працював над новими проєктами, була створена низка дослідних літаків, зокрема і реактивний Campini-Caproni C.C.2. Однак помітних конструкторських успіхів вже не було, і під час війни заводи Капроні випускали техніку переважно інших розробників.

Коли війна скінчилася, нова влада видала ордер на арешт Капроні. Його звинуватили у співпраці з фашистським режимом Муссоліні та німецькими нацистами. Граф Талієдо міг і не дочекатися арешту, а стати жертвою самосуду як директор одного з його заводів, що у серпні 1945 р. загинув від рук колишніх партизанів. Капроні довелося переховуватися. Але все владналося доволі швидко, і вже у 1946-му звинувачення з нього зняли.

У повоєнний час Італія довго не могла виборсатися з політичних та економічних криз. У нестабільній обстановці бізнес Капроні почав стрімко занепадати. Використовуючи старі зв’язки, вже далеко немолодий Джованні гасав різними країнами і намагався шукати допомоги де тільки міг – від Ватикану до Вашингтону. Це дозволило так-сяк триматися на плаву, але відібрало залишки здоров’я. 27 жовтня 1957 р. під час перебування у Римі Джованні Баттиста Капроні залишив цей світ.