80 років Акціонерному товариству «Антонов»

31 травня виповнилося 80 років Акціонерному товариству «Антонов». Того дня 1946 р. у відповідності з рішенням уряду при авіазаводі у Новосибірську було створено ДКБ-153 на чолі з Олегом Антоновим.

Молодий колектив почав зі створення багатоцільового літака СХ-1 (майбутній Ан-2), який вперше здійнявся у повітря 31 серпня 1947 р. Ця невибаглива і надійна машина стала справжньою легендою світової авіації. У 1949 р. її серійне виробництво розпочали на авіазаводі в Києві, потім масово випускали в Польщі та Китаї, де продовжують виробляти й досі під назвою Y-5. Таким чином, Ан-2 – єдиний літак у світі, випуск якого триває понад 75 років.

У 1952 р. ДКБ Антонова перебазувалося у Київ. Тут сформувався головний напрям його діяльності – створення транспортних літаків. Першою такою машиною був Ан-8, випробування якого почалися у 1956-му. Наступного року небо побачили пасажирський Ан-10 та споріднений з ним Ан-12, який став основним військово-транспортним літаком Радянського Союзу.

До кінця 1960-х років антоновці реалізували ще низку важливих проєктів. Так, до їхнього активу увійшли багатоцільовий літак короткого злету та посадки Ан-14, пасажирський «регіонал» Ан-24 та створений на його базі транспортний Ан-26. Справжнім проривом став найбільший турбогвинтовий літак світу Ан-22 «Антей», який здійснив перший політ 27 лютого 1965 р., а вже у червні викликав сенсацію на авіасалоні у Парижі.

Першим антоновським реактивним літаком був «транспортник» короткого злету та посадки Ан-72, який почав літати у 1977-му. На той час ДКБ Антонова перетворилося на потужну установу, із власними науковою, виробничою та випробувальною базами, здатну вирішувати найскладніші задачі. Переконливим доказом цього став Ан-124 «Руслан», який досі залишається найбільшим військово-транспортним літаком в історії. Він здійнявся у небо 24 грудня 1982 р. і вже за кілька років довів свою ефективність не лише при перевезенні важкої військової техніки, але й нестандартних цивільних вантажів. Саме у царині цивільних перевезень «Руслан» набув найбільшої слави. Він є основним літаком авіакомпанії «Авіалінії Антонова», діяльність якої принесла значні надходження у бюджет творців «Анів».

Засновник ДКБ академік Олег Антонов відійшов у вічність 4 квітня 1984-го. Його наступником став Петро Балабуєв. Того ж року ДКБ, яке через загальну радянську таємничість мало офіційну назву Київський механічний завод, отримало ім’я О.К. Антонова. Згодом підприємство реорганізували в Авіаційний науково-технічний комплекс.

21 грудня 1988 р. у Києві відбулася чергова світова сенсація – у небо піднявся надважкий транспортний літак Ан-225 «Мрія». Він був створений у межах радянської програми розробки багаторазового космічного корабля, однак через її швидкий крах за прямим призначенням майже не використовувався. Однак антоновці модернізували «Мрію» і вона стала транспортувати комерційні вантажі, які іншим чином доправити було неможливо або дуже складно і дорого. Крім того, найбільший літак світу знадобився у надзвичайних обставинах, наприклад, під час пандемії COVID-19, коли виникла потреба якнайшвидше перевозити величезні обсяги медичних засобів.

Розпад СРСР супроводжувався економічною кризою, яка завдала важкого удару українській промисловості. Але команда Петра Балабуєва цілком успішно провела своє підприємство через випробування того складного часу. Ба більше – відбувався активний розвиток, наприклад, продовжували впроваджуватися новітні, цифрові технології проєктування авіатехніки. Було  завершене створення військово-транспортного літака нової генерації Ан-70. Враховуючи потреби ринку, потенційним замовникам запропонували багатоцільовий Ан-38, регіональні авіалайнери Ан-140 та Ан-148, низку нових варіантів машин, які вже випускалися серійно.

У травні 2005-го Петро Балабуєв подав у відставку, і підприємство очолив Дмитро Ківа. Під час його керівництва відбулася подія, яка давно назрівала. У грудні 2009 р. за рішенням українського уряду АНТК ім. О.К. Антонова та Київський авіазавод «АВІАНТ» були об’єднані. Нова компанія отримала назву Державне підприємство «Антонов».

Створення авіатехніки тривало. У небо піднялися пасажирський Ан-158 і транспортний Ан-178. Однак зависло не вирішеним стратегічне питання – інтеграція у світову авіаційну галузь. Хоча «Антонов» ще з 1990-х років налагоджував співпрацю із західними компаніями, виробнича кооперація залишилася переважно у межах пострадянського простору. Причому важливу роль у ній відігравали російські підрядники. Початок у 2014 р. російської агресії проти України неминуче призвів до розриву стосунків із такими «партнерами». Швидко провести імпортозаміщення виявилося надважкою задачею, і серійний випуск нових літаків фактично зупинився.

Специфічних проблем додавала постійна зміна керівників підприємства. Протягом 2016-2020 років на цій посаді змінилося 7 осіб. І лише після того, як у 2022 р. виконувачем обов’язків генерального директора став Євген Гаврилов, ситуація на вищому управлінському щаблі «Антонова» стабілізувалася.

Попри всі виклики, антоновці продовжували плідно працювати. Так, вони модернізували Ан-178 у відповідності до вимог часу. У програмі взяли участь понад 30 вітчизняних підприємств, які виготовили 177 комплектуючих. Оновлена машина отримала назву Ан-178-100П. Перший такий літак Збройні Сили України мали отримати у 2023-му. Однак тепер на заваді цим планам стала широкомасштабна російська агресія. 

Від самого її початку, 24 лютого 2022 р., підприємство потерпає від війни. Так, значних руйнувань зазнав аеропорт «Антонов» у селищі Гостомель під Києвом, де була знищена низка літаків, серед яких і гордість України Ан-225 «Мрія». Чимало співробітників пішли захищати країну зі зброєю в руках, і на превеликий жаль вже не всі вони повернуться додому… 

Та життя триває, і робота «Антонова» не зупинилися. Навіть відбулася його корпоратизація. 12 квітня 2024 р. підприємство стало Акціонерним товариством, 100% акцій якого володіє АТ «Українська оборонна промисловість».

Загалом протягом 80 років колектив «Антонова» створив 24 типи літаків і сотні їх модифікацій. Причому абсолютна більшість була оснащена українськими двигунами, що розробили та серійно випускали у Запоріжжі. Ще більш важливим набутком є власна школа літакобудування, якій може позаздрити будь-яка країна світу. І ніщо не може знищити ані славетних досягнень «Антонова», ані завадити його майбутнім перемогам.

Ростислав Мараєв