40 років від катастрофи на Чорнобильській АЕС

Вночі проти 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) стався вибух реактора 4-го енергоблоку. Ця подія стала однією із найтрагічніших у новітній історії України, а радіоактивне забруднення отруюватиме землю ще не одне сторіччя. Однак наслідки могли бути значно гіршими, якби не мужність і важка праця десятків тисяч ліквідаторів, серед яких було чимало військових та цивільних авіаторів.

Ранком 26 квітня першим облетів ЧАЕС екіпаж Мі-8Т на чолі з Сергієм Володіним зі складу 255-ї змішаної авіаескадрильї із Борисполя. Зокрема, з борту цього гелікоптера були зроблені перші фото зруйнованого реактора.

Загалом під час ліквідації наслідків катастрофи вертольотчики відіграли дуже важливу роль, а на певних етапах – вирішальну. З перших днів були залучені значні сили армійської авіації, а потім проводилися їх регулярні ротації. В результаті задіяли 23 вертолітні частини, що дислокувалися в Україні, та майже чотири десятки аналогічних підрозділів з інших регіонів СРСР. Крім того, працювали вертольотчики цивільної авіації, а також досвідчені екіпажі випробувачів авіатехніки. Застосовувалися гелікоптери більшості типів, що перебували тоді в експлуатації – від легких Ка-26 до найбільших серійних вертольотів світу Мі-26.

На першому етапі головним завданням військових вертольотчиків стало «тампонування» зруйнованого реактора. Для цього з гелікоптерів скидали заповнені речовинами-поглиначами мішки. Згідно з наданими до МАГАТЕ даними, загалом було виконано 1800 вертольото-вильотів, у яких скинули понад 5040 т речовин. В результаті радіоактивні викиди з реактора майже припинилися.

Вертольотчики також провели величезний обсяг робіт із розбризкування в районі ЧАЕС спеціальної клейкої речовини, що мала зв'язати радіоактивний пил. Потім наземні команди зачищали затверділі шари ґрунту та вивозили їх до могильників.

Екіпажі вертольотів постійно проводили різні види моніторингу, перш за все – радіаційну розвідку. Виконували вони і багато інших завдань, серед яких особливе місце займали унікальні операції. Так, 19 червня екіпаж випробувачів з Феодосії на чолі з Миколою Мельником здійснив на Ка-27 три заходи на 4-й енергоблок, щоб встановити багатоярусний вимірювач «Голка», призначений для моніторингу процесів у вже засипаному реакторі.

Літаки теж знайшли застосування. Так, розвідувальна авіація була задіяна для регулярного забору проб повітря на різних висотах та відстанях від епіцентру катастрофи. Літаками Військово-транспортної авіації та бортами Аерофлоту доправляли людей, обладнання, техніку та багато іншого, що терміново було потрібно в зоні ЧАЕС. Зазвичай Ан-12 або Іл-76 сідали в аеропорту Бориспіль, а далі вантаж перевозили гелікоптерами чи наземним транспортом.

З повітря неодноразово проводили фотографування ЧАЕС та прилеглих районів. Першим повноцінну аерофотозйомку виконав екіпаж Ан-30А (серійний № 14-06) Київського об’єднаного авіазагону Аерофлоту. Сьогодні цей літак можна побачити в експозиції Держаного музею авіації ім. О.К. Антонова.

Задіяли навіть сільськогосподарські Ан-2. За допомоги апаратури для внесення сипучих добрив з цих літаків розпилювали сорбент, що зв’язував на землі частки радіоактивного пилу. Лише на берегах Прип’яті використали маже 1900 т цього засобу.

Від катастрофи на ЧАЕС минуло вже 40 років. Тож збережемо пам'ять про людей, що не шкодували своїх життів та здоров’я у боротьбі з бідою, якої ще не знало людство.