90 років легендарному винищувачу Supermarine Spitfire

5 березня виповнилося 90 років одному з кращих винищувачів Другої світової війни Supermarine Spitfire. Того дня 1936 р. у небо здійнявся його перший прототип.

Літак створила невелика британська компанія Supermarine Aviation Works. У передвоєний час вона прославилася своїми швидкісними гідролітаками, які перемагали на престижних авіаційних перегонах. У 1928-му «Супермарин» стала дочірньою компанією концерну Vickers-Armstrongs.

Вже на початку випробувань «Спітфайр» буквально вразив своїми можливостями. Так, він досяг максимальної швидкості 557 км/год, тоді як перші німецькі серійні винищувачі Bf 109 видавали не більше 470 км/год.

Вже 3 червня 1936 р. Міністерство авіації Великобританії замовило 310 «Спітфайрів». Літак майже не потребував доопрацювань, і здавалося ніщо не завадить швидко налагодити його масове виробництво. Однак «Супермарин» мала невеликі виробничі потужності та виявилася неспроможною будувати значну кількість винищувачів у високому темпі. Частково вирішило проблему залучення до кооперації інших компаній концерну «Віккерс-Армстронг». І лише коли Міністерство авіації заключило додаткові контракти з іншими виробниками, випуск «Спітфайрів» почав набирати обертів.

Виробництво літака завершилося аж у 1948-му. Загалом побудували понад 20300 екземплярів, серед яких крім винищувачів були розвідники і двомісні навчальні машини. Великий модернізаційний потенціал конструкції «Спітфайра» дозволив створити 24 основні версії та численні їхні підваріанти. Вони мали суттєві відмінності. Наприклад, крило більшого розмаху із еліпсними кінцевими частинами давало перевагу у бою на великих висотах, а «обрізане» крило – на середніх і малих. Різні варіанти «Спітфайра» значно відрізнялися також озброєнням та двигунами.

Серед найбільш досконалих був Spitfire Mk.XIV із двигуном рідинного охолодження Rolls-Royce Griffon 65 потужністю 2050 к.с. Літак мав довжину 9,96 м, розмах крила – 11,23 м, максимальну злітну масу – 3810 кг, максимальну швидкість – 710 км/год, дальність перегону – 1760 км. Озброєння складалося із двох 20-мм гармат та чотирьох 7,7-мм кулеметів або двох калібром 12,7-мм.

До Королівських Повітряних Сил (RAF) «Спітфайри» почали надходити на початку осені 1938-го. А на початку 1942 р. палубний варіант «Сіфайр» стали освоювати і авіатори Королівського Флоту Великобританії. Крім того, літаки цієї родини перебували на озброєнні ще 25 країн, серед яких: Австралія, Бірма, Данія, Греція, Ізраїль, Канада, Сирія, СРСР, США, Таїланд, Туреччина, Франція, Чехословаччина, Югославія. Останній політ «Спітфайра» у складі RAF відбувся у червні 1957-го. А найдовше такі літаки залишалися на озброєнні в Сирії – аж до 1967 р.

«Спітфайри» застосовувалися майже на всіх театрах воєнних дій Другої світової. Особливу роль вони відіграли у 1940 р., під час повітряної битви за Британію, і вже тоді стали легендарними. Льотчики різних країн дуже високо оцінювали «Спітфайр», і недарма він належить до культових літаків світу.