70 років транспортному літаку Ан-8

11 лютого виповнилося 70 років транспортному літаку Ан-8, який розробило ДКБ О.К. Антонова. Того дня 1956 р. в Києві, на заводському аеродромі Святошин у небо здійнявся його перший прототип.

Ан-8 став першим в СРСР спеціалізованим військово-транспортним літаком. Випробування прототипу довели, що машина загалом відповідає вимогам до неї. Однак і зауважень було виявлено чимало. Найбільш серйозні проблеми виникли через дослідні турбогвинтові двигуни ТВ-2Т. При загалом передовій конструкції вони мали багато недоліків, на усунення яких могли знадобитися роки. Тоді вирішили замінити їх не такими «просунутими», однак значно надійнішими АІ-20Д потужністю 5180 е.к.с., які створили в Запоріжжі під керівництвом О.Г. Івченка.

Саме з такими двигунами літак запустили у серійне виробництво на авіазаводі № 84 у Ташкенті, де протягом 1958-1961 рр. випустили 149 екземплярів. Ан-8 будували у єдиному військово-транспортному варіанті. Крім того, кілька машин використовували як літаючі лабораторії, зокрема для відпрацювання стартових порохових прискорювачів. На експорт літаки цього типу СРСР не постачав.

Серійний Ан-8 з двома двигунами АІ-20Д мав довжину 30,74 м, розмах крила – 37,9 м, максимальну злітну масу – 38 т, максимальну швидкість – 520 км/год, максимальну вантажопідйомність – 11 т, дальність польоту з вантажем 5 т – 2800 км.

На озброєння полків військово-транспортної авіації Ан-8 почали надходити у 1959 р. Нова машина радикально підвищила їх спроможності з доправлення техніки та особового складу. Літаки стали активно залучати до широкомасштабних військових навчань. Зокрема, у 1962 р. кілька транспортних авіаполків були задіяні у маневрах країн Варшавського договору «Сталевий щит», що пройшли на території НДР.

Як у будь-якої нової техніки, під час експлуатації Ан-8 були виявлені певні недоліки. Головним чином це стосувалося надійності обладнання та систем. Літак потребував модернізації, але особливо з цим морочитися не стали, адже на заміну йому швидко створили більш досконалий Ан-12. До 1970 р. переважну більшість «вісімок» вже списали. Ті, що залишилися в строю, передали у допоміжні авіачастини ВМФ та ППО, а також у транспортні підрозділи кількох міністерств, зокрема й авіапромисловості. Незначна кількість Ан-8 надійшла також до Аерофлоту. Саме цивільні Ан-8 служили дуже довго. Після розпаду СРСР вже безнадійно застарілі літаки потрапили до кількох комерційних авіакомпаній, які використовували їх для польотів в азійських та африканських країнах майже до кінця першого десятиліття ХХІ сторіччя.