55 років широкофюзеляжному авіалайнеру DC-10

 29 серпня виповнилося 55 років широкофюзеляжному авіалайнеру DC-10, який створила американська компанія McDonnell Douglas Corporation. Того дня 1970 року здійснив політ його перший прототип.

 Літак замислювався як середньомагістральний із двома двигунами для внутрішніх ліній США. Однак ще на ранніх етапах проєктування конструктори додали третій двигун, що покращило низку льотних характеристик. Крім того, це дозволяло використовувати машину для трансокеанських перельотів, адже тодішні американські авіаційні правила забороняли експлуатацію на таких маршрутах літаків з двома двигунами. 

 DC-10 створювали у гострій конкуренції з компанією Lockheed, яка розробляла аналогічний за розмірністю та схемою лайнер L-1011 TriStar. Для прискорення робіт керівництво McDonnell Douglas залучило низку субпідрядників. Зокрема, фюзеляж проєктувала компанія Convair.

 Випробування DC-10 пройшли швидко, і вже 29 липня 1971-го він отримав сертифікат типу. Серійне виробництво припинили у 1989 році і загалом побудували 386 екземплярів. Серед них, крім дев’яти основних цивільних варіантів з різною дальністю, був і військовий літак-заправник KC-10 Extender.

 Дальньомагістральний авіалайнер DC-10-40 оснащували трьома турбовентиляторними двигунами Pratt & Whitney JT9D тягою 24 тс кожний. Він мав довжину 55,5 м, розмах крила – 50,4 м, максимальну злітну масу – майже 252 т, максимальну швидкість – 940 км/год, практичну дальність – 9400 км. Літак міг вміщувати до 380 пасажирів, однак більш розповсюдженим було двокласне компонування на 270 місць.

 У серпні 1971-го авіакомпанія American Airlines почала експлуатацію DC-10. Здавалося літак виправдовує сподівання і перевізників, і компанії-виробника – конкурент L-1011 вийшов на лінії лише наступного року, та й замовлень на нього надходило суттєво менше. Однак вже 12 червня 1972-го під час чергового рейсу у лайнера American Airlines в повітрі вирвало двері вантажного підпалубного відсіку. Через вибухову декомпресію пошкоджень зазнала підлога пасажирської кабіни і дроти системи керування, що проходили нею. Лише дивом екіпаж здійснив успішну аварійну посадку. 

 Проблеми з вантажними дверима виявили ще на випробуваннях. Між McDonnell Douglas та Convair довго точилися суперечки з приводу їх доопрацювання, вносилися певні зміни конструкції, але проблема залишалася не вирішною. Це призвело ще до кількох інцидентів, найжахливішим з яких стала катастрофа DC-10-10 авіакомпанії Turkish Airlines, яка 3 березня 1974-го забрала життя 346 осіб і стала найбільшою на той час у світі за кількістю жертв. DC-10 спіткала низка аварій і катастроф й через інші причини. Хоча врешті-решт недоліки літака усунили, і надійність значно покращилася, однак його репутація була зіпсована, що призвело до передчасного припинення серійного виробництва. 

 Літаки почали активно знімати з пасажирських авіаліній і переводити на вантажні перевезення. Проте DC-10 отримав значне розповсюдження світом. Загалом за межами США його придбали оператори понад півсотні країн, серед яких: Бразилія, Великобританія, Мексика, Нігерія, Німеччина, Румунія, Саудівська Аравія, Туреччина, Філіппіни, Швейцарія, Японія. У 2024-му Повітряні Сила США припинили використання танкерів КС-10. Станом на початок 2025 року лише дві авіакомпанії продовжували експлуатувати вантажні DC-10. Крім того в строю залишалися 4 машини, переобладнанні для гасіння лісових пожеж, а міжнародна організація Orbis International використовувала один DC-10-30 як літаючу офтальмологічну клініку.