40 років тому у небо здійнявся Ан-71

12 липня виповнилося 40 років оперативно-тактичному літаку дальнього радіолокаційного виявлення Ан-71. Того дня 1985 року в Києві, на заводському аеродромі Святошин здійнявся в небо його перший дослідний екземпляр.

Київський механічний завод (нині АТ «Антонов») отримав замовлення на створення цієї машини від радянських військових. Ті в свою чергу виявили зацікавленість у літаку такого класу після вивчення досвіду вдалого застосування Ізраїлем американського «літаючого радара» E-2C Hawkeye під час війни в Лівані у 1982 році.

Антоновські спеціалісти вирішили використати у якості базової машини новий на той час військово-транспортний Ан-72. Для його перетворення у літак дальнього радіолокаційного виявлення знадобилося суттєво переробити вихідну конструкцію. Зокрема, зробили нове хвостове оперення з кілем зворотної стрілоподібності, на якому розмістили антену радіотехнічного комплексу (РТК) у дисковому обтічнику. О.К. Антонов вважав таке рішення екзотичним, однак воно виявилося найкращим, і Генеральний конструктор його затвердив.

На антоновській фірмі у перший екземпляр Ан-71 переробили четвертий дослідний Ан-72. Ще один льотний Ан-71 побудували, використавши агрегати планера серійного Ан-72.

Літак було оснащено двома маршовими двигунами Д-436К тягою 7 500 кгс кожний. Крім того, у хвостовій частині фюзеляжу встановили додатковий розгінний двигун РД-38А тягою 2 900 кгс. Ан-71 мав довжину 23,5 м, розмах крила – 31,89 м, максимальну злітну масу 32 100 кг, максимальну швидкість – 650 км/год, міг патрулювати до 5 год.

Випробування Ан-71 тривали до початку 1990-х років. До самого літака зауважень виявилося небагато, і їх швидко усунили. Значно більше проблем було з РТК, який розробило московське об’єднання «Вега». Довелося замінити кілька його варіантів, та зрештою отримані результати дозволяли запустити літак у серійне виробництво. Однак через розпад СРСР цього не сталося.

В колекції Державного музею авіації ім. О.К. Антонова представлено другий льотний екземпляр Ан-71 (серійний № 03), який виконав 362 польоти тривалістю 380 годин. Він надійшов від АТ «Антонов» 16 жовтня 2010 року. Жодне інше зібрання в світі не має такого унікального експонату.