6 березня виповнилося 50 років регіональному пасажирському літаку Як-42.

6 березня виповнилося 50 років регіональному пасажирському літаку Як-42. Того дня 1975 року в небо здійнявся його перший прототип.

Генеральний конструктор Олександр Яковлев вважав, що новий лайнер має бути таким собі збільшеним Як-40 із базуванням на тих самих аеродромах, включно із ґрунтовими. Тому він вважав доцільним використання прямого крила, що тягнуло за собою зниження швидкості літака. В той же час у Міністерстві авіапромисловості наполягали на збільшенні швидкості і використанні стрілоподібного крила. В результаті проект розробили у двох варіантах і навіть льотні протопити побудували різні: перший з прямим крилом, другий та третій – із стрілоподібним. Після випробувань вирішили запускати у серійне виробництво літак із стрілоподібним крилом.

Серійне виробництво Як-42 тривало до 2004 року. Із урахуванням дослідних машин загалом побудували 183 екземпляри у трьох основних варіантах. Літаки оснащувалися трьома турбовентиляторними двигунами Д-36 тягою 6500 кгс. Їх створили на Запорізькому МКБ «Прогрес» ім. О.Г. Івченко. Двигуни цієї родини досі може випускати АТ «Мотор Січ», що теж розташоване у Запоріжжі. Серійний Як-42Д мав довжину 36,4 м, розмах крила – 34,9 м, максимальну злітну масу – 57 т, крейсерську швидкість – 750 км/год, вміщував 120 пасажирів, та міг подолати 2790 км.

Крім СРСР та деяких пострадянських країн Як-42 експлуатувалися в Ірані, Китаї, Пакистані та на Кубі. Станом на 2024 рік в льотному стані залишалися лише окремі екземпляри.

На території України до 1991 року першими освоїли Як-42 авіатори Донецького авіапідприємства. В незалежній Україні такі літаки експлуатували щонайменше 7 авіакомпаній, зокрема «Аеросвіт», «ДонбасАеро», «Крим», «Південні авіалінії».

Державний музей авіації ім. О.К. Антонова проводить екскурсії в навчальний ангар КАІ, де зокрема представлено третій дослідний екземпляр Як-42 (заводський № 01001). Його виготовили на Смоленському авіазаводі у 1976 р. та використовували для випробувань. Літак списали 1979 р. і передали як навчальний зразок до Київського інституту інженерів цивільної авіації (нині КАІ).