Знищення Дрездена

Знищення Дрездена

13 лютого виповнилося 80 років від початку масованих бомбардувань авіацією західних союзників німецького міста Дрезден. Ці нальоти стали одними із найбільш руйнівних за час Другої світової війни. 

Вже на початку війни німецькі люфтваффе завдавали невибіркових ударів по містах, зокрема 1 вересня 1939-го бомбардували Варшаву. Жахливі наслідки мав наліт 14 травня 1940-го на нідерландське місто Роттердам, коли була знищена вся його центральна частина. Безпрецедентні на той час руйнування та людські жертви спричинили атаки німецької авіації у липні-жовтні того ж року під час «битви за Англію». В свою чергу уряд Великобританії схвалив операції Бомбардувального командування Королівських Повітряних Сил (RAF) не лише проти суто військових  об’єктів на території Німеччину, а проти цивільних підприємств, залучених до забезпечення нацистської військової машини.

Однак доволі довго навіть масовані нальоти не давали бажаного результату – німецька промисловість продовжувала нарощувати випуск озброєнь. На цьому тлі виникла ідея завдавати ударів не лише по виробництвам, а по цілим містам. Так, 23 вересня 1941 року штаб RAF видав циркуляр, у якому йшлося: «Кінцевою метою нападу на місто є руйнація морального духу його населення. Щоб забезпечити це, ми повинні досягти двох речей: по-перше, повинні зробити місто фізично непридатним для життя, по-друге, його мешканці мають усвідомити постійну особисту небезпеку. Отже, безпосередня мета подвійна: знищення та страх смерті».

22 лютого 1942 року Бомбардувальне командування очолив Артур Гарісс, з яким пов’язують значне збільшення інтенсивності бомбардувань Німеччини. У березні того ж  року він зробив заяву, у якій відверто виклав своє ставлення до противника: «Нацисти вступили в цю війну з досить дитячою ілюзією, що вони будуть бомбити всіх інших, і ніхто не бомбардуватиме їх. У Роттердамі, Лондоні, Варшаві та пів сотні інших місць вони втілили свою досить наївну теорію в життя. Вони посіяли вітер, а тепер пожинають бурю».

RAF дійсно посилили свій наступ, але нальоти вони здійснювали майже завжди вночі. Однак влітку 1942-го до повітряної війни в  Європі долучилася бомбардувальна авіація США, яка стала працювати вдень. Найбільш інтенсивні операції союзників припали на літо 1944 – весну 1945 років. Однією з них і стала низка нальотів на Дрезден, столицю Саксонії.  

Протягом війни це місто довго залишалося фактично цілим. Та ось 13 лютого 1945-го о 22-й годині 9 британських «Москіто» скинули освітлювальні бомби над стадіоном Острагехеге. Це стало стало орієнтиром для 254 важких бомбардувальників «Ланкастер», що прилетіли слідом. Вони розійшлися віялом і скинули майже 900 т фугасних та запалювальних бомб на західну частину міста. 

Крім промислових підприємств і стратегічно важливого залізничного вузла із вокзалом там знаходилося чимало житлових кварталів. Скинуті бомби спричинили не лише руйнування будівель, а викликали багаточисельні пожежі, які всмоктували навколишнє повітря, утворивши справжній вогняний шторм. Він поглинав дедалі більше кисню, і люди стали задихатися навіть у перетворених на укриття підвалах. 

О 1:23 підійшла друга, значно потужніша хвиля бомбардувальників. 529 британських і канадських «Ланкастерів» скинули понад 1800 т бомб. Серед інших жертв виявилося багато пожежних, була також знищена їхня техніка. Ефективно боротися з вогнем стало неможливо, і місто палало 4 доби. 

Руйнацію Дрездена довершили денні нальоти американських «Летючих фортець» В-17, які відбулися 14, 15 лютого, 2 березня й 17 квітня. В них взяли участь понад 1500 бомбардувальників. Загалом союзники скинули на Дрезден 7100 т бомб. І це лише 7-й показник серед їх нальотів на міста Німеччини.

Внаслідок бомбардувань центральна частина Дрездена вигоріла повністю. Перепало й багатьом іншим районам. Так, із 222 тисяч квартир до 75 тисяч були зруйновані вщент і близько 100 тисяч зазнали пошкоджень. Бомби також впали на майже 200 заводів і фабрик, з яких 136 виявилося неможливо привести до ладу протягом найближчих місяців, серед них – підприємства всесвітньо відомого виробника оптики Zeiss. Назавжди зникли кілька архітектурних пам’яток пізнього бароко, а після війни роботи над тими, що підлягали відновленню, тривали десятиліття.

Німецькі газети, а за ними і преса нейтральних держав сповістили про 100 000 жертв, серед яких абсолютна більшість цивільні. На початку березня нацистська пропаганда збільшила це число вдвічі. Масштабне наукове дослідження для з’ясування справжньої кількість жертв відбулося лише на початку ХХІ століття. Авторитетна комісія істориків працювала майже 6 років, вивчила численні документи, свідоцтва очевидців, результати дослідження підвалів, в яких дрезденці намагалися ховатися у 1945-му. Комісія дійшла висновку, що максимальна кількість жертв не перевищує 25000. 

Ростислав Мараєв