L-29 Дельфін

Після переходу авіації на реактивні двигуни виникла потреба в реактивних навчально-тренувальних літаках. Тому в 1961 році у Моніно (під Москвою) був проведений конкурс, на якому переміг чехословацький L-29 “Дельфін”. Він виявився найнадійнішим, простим у пілотуванні й обслуговуванні, і добре відповідав тактико-технічним вимогам. ЧССР одержала й до кінця 80-х років утримувала титул ексклюзивного постачальника навчально-тренувальних машин для всіх країн Варшавського договору (окрім Польщі). „Дельфіна” будували в небачених для авіапромисловості ЧССР кількостях: з 1963 по 1974 роки випущено 3665 літаків. Він був базовим навчальним літаком у СРСР (який отримав 2650 машин), у більшості соціалістичних держав та в ряді країн Азії й Африки. 

“Дельфін” був першим чехословацьким літаком з турбореактивним двигуном. Його спроектували й побудували в Науково-дослідному авіаційному інституті в Празі під керівництвом інженерів Зденека Рубліча й Карла Томаша, конструкторів відомого поршневого спортивного літака “Тренер”. Перший політ виконав 5  квітня 1959 р. льотчик-випробувач Рудольф Духан. 

Серійне виробництво з 1963 року було розгорнуто на авіабудівній фірмі Аеро Водоходи. В 1964 р. на “Дельфіні” Марина Попович установила  світовий рекорд швидкості для цього класу літаків – 600 км на годину на дистанції 100 км. 

За конструкцією L-29 – двомісний суцільнометалевий моноплан з одним двигуном та середнім розміщенням крила. Герметична кабіна розділена на дві секції: передня – для учня, задня – для інструктора. Обидві оснащені катапультними кріслами та повними комплектами приладів.

За роки експлуатації L-29 виявився надзвичайно витривалою й надійною машиною. Його льотний ресурс неодноразово продовжувався і сягнув 6000 годин. Значна кількість “Дельфінів” продовжує літати й нині. По розпаді СРСР у ВПС України було понад 20 таких машин, та значна кількість у ДТСААФ. Наприклад, на “Дельфінах” у 1992-94 рр. виступала пілотажна група Запорізького аероклубу ДТСААФ.