27 лютого 1887 року народився Петро Миколайович Нестеров

27 лютого 1887 року народився Петро Миколайович Нестеров, відомий військовий льотчик початку ХХ сторіччя, засновник фігури вищого пілотажу "мертва петля", нині "петля Нестерова" та повітряного тарану.

Народився Петро Нестеров в сім"ї військового вихователя кадетського корпусу в Нижньому Новгороді, але після ранньої смерті чоловіка дружина з чотирма дітьми вимушена була переїхати до будинку для вдів, по суті до притулку. У Петра вибір із навчанням був обмежений із-за відсутності коштів, тому він навчався у кадетському корпусі, де колись працював батько. Ось що писали про нього в атестаційному журналі:     «Кадет 7 класса Нестеров... обладает острым умом, любит математику, физику, черчение. Чрезвычайно настойчив в принятых решениях, проявляет динамический характер... Кадет Петр Нестеров - идеальный тип будущего офицера с ярко выраженными моральными качествами и храбростью, могущего увлечь за собой своих подчиненных в бою.»

По завершенні початкового навчання, Нестеров вступає до Михайлівського артилерійського училища, знайомиться з Надією Рафаїлівною Галицькою (Діною), створює сім’ю, та відбуває по завершенню навчання до Владивостоку. Випадкове знайомство з аеростатом, який знаходився  у повітроплавальній роті назавжди змінює долю Нестерова. Там він в якості артилериста-спостерігача кілька разів піднімався в повітря на аеростаті. З того часу він вже не уявляв себе без авіації. Під час відпустки в Нижньому Новгороді 1911р. Нестеров будує свої перші планери, стає членом Нижегородського товариства повітроплавання. Це стало початком його діяльності як авіатора. Пізніше він вступає до Петербурзської офіцерської повітроплавальної школи, потім до Гатчинської льотної школи, знайомиться з іноземними літаками у Варшаві, а в травні 1913р. Петро Нестеров переїздить з дружиною, донькою Маргаритою та сином Петром до Києва в склад спочатку 7-ї, пізніше 11-ї повітроплавальної роти.

Оселилась сім’я Нестерових в будинку №5 по вул. Лабораторній, нині Московській. Там двічі на тиждень вечорами збиралась творча інтелігенція міста, де читали вірші, показували свої витвори малярства, співали українські пісні, велись дискусії про авіацію, літературу, мистецтво, Нестеров грав на мандоліні, співав. Доречі, за спогадами доньки, в нього був прекрасний голос і директор та професор консерваторії Дмитро Олександрович Глазунов пропонував йому серйозно займатись співом. Але  його назавжди зачарувала авіація.

 В ті часи світ захоплювався довгими перельотами. І Нестеров вирішив 10-11 серпня 1913р. у складі трьох літаків виконати свій переліт за маршрутом Київ-Остер-Козелець-Ніжин-Київ. Це було нове слово у військовій практиці. Такі перельоти він виконав ще двічі, з Києва до Гатчини Нестеров перелетів за один день, це був рекорд. 

Але Нестеров був не просто пілотом, Весь час він намагався удосконалювати і сам літак, і польоти на ньому. Так він почав використовувати на літаку спеціальний ніж для проривання оболонки аеростату та довгий трос з "кішкою" для пошкодження ворожого гвинта.

 В той же час Нестеров виношував ідею виконання "мертвої петлі", доводячи що в повітрі також є опора. 27 серпня 1913р. в Києві над Сирецьким полем Петром Нестеровим на літаку " Ньюпор-4" вперше в світі було виконане замкнуте коло у вертикальній площині, таким чином було започатковано виконання фігур вищого пілотажу. 

 За наукову розробку глибокого крену та виконання "мертвої петлі" Київське товариство повітроплавання нагородило Петра Миколайовича золотою медаллю товариства, а керівництво міста вручило золотий жетон, з яким Нестеров ніколи потім не розставався. В 1914 році П.М.Нестеров отримав призначення начальником 11-го авіазагону, який приймав участь в боях біля Львову.

26 серпня 1914р. військовий льотчик П.Нестеров недалеко від Львова виконав свій безсмертний подвиг - таран австрійського літака "Альбатрос", яким керував барон Розенталь, виконуючи повітряну розвідку. Відважний Нестеров на легкому літаку "Моран" швидко летів назустріч австрійцю, вдарив по крилам своїм шасі. але зчепився із ворогом, і обидва літаки впали на землю. Наказом головнокомандувача армією Південно-Західного фронту штабс-капітан Нестеров був нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня посмертно. 

Як національного героя Петра Миколайовича Нестерова відспівували у Нікольському військовому храмі Києва, тисячі киян, місцева знать, школярі, військові льотчики-фронтовики три дні приходили на прощання із героєм. З великим вшануванням тіло льотчика було поховано на Аскольдовій могилі. У 1938 році відбулось перепоховання останків на Лук’янівський військовий цвинтар, ділянка 13-1 і встановлено пам’ятник. Лицар неба, військовий ас, засновник вищого пілотажу назавжди залишився в українській землі. 

В Києві, на будинку, де у 1914р. жила сім’я Нестерових встановили меморіальну дошку; у 1958р.  в Шевченківському районі міста, там де колись був Сирецький аеродром, з’явилась вул. Петра Нестерова; біля АНТК ім. О.К.Антонова у 1989р. було відкрито пам’ятник П.Нестерову у вигляді його фігури на фоні "мертвої петлі"; у 2013р. Національний Банк України випустив в обіг п’ятигривневу монету "Петля Нестерова" до 100-річчя її виконання; 28 березня 1973 року астрономом Тамарою Смирновою в Кримській обсерваторії було відкрито  астероїд №3071, названий на честь П.М.Нестерова; на території Державного музею авіації ім. О.К.Антонова було відкрито пам’ятник  льотчику; в місцевості "Вовча гора" в Дарницькому районі  Києва росте сосна Нестерова, а поруч встановлено пам’ятний камінь з написом про те, що в 1913р. тут проходило корегування артилерії Петром Нестеровим; до 1992 року місто Жовква  у Львівській області, де загинув авіатор, носило назву Нестеров, там же знаходився і музей на його честь. 

Ім’я Петра Миколайовича Нестерова стало легендарним та широко відомим за межами країни ще при житті, хоча було воно не довгим - лише 27 років, але скільки він встиг зробити! Його фігури вищого пілотажу назавжди увійшли до історії авіації, їх виконали сотні разів, він дав поштовх багатьом авіаторам до виконання нових, складніших фігур, став прикладом настирливості, обгрунтованого ризику, відваги та скромності.