Бессіка Райч - перша жінка-пілот в США

Бессіка Райч - перша американка, яка керувала літаком та навіть будувала їх. Але наразі її ім’я мало кому відоме. Воно у тіні слави Амелії Ерхарт, яка здійснила перший одиночний жіночий переліт через Атлантику, а потім загадково зникла посеред Океанії, Раймонди де Ларош - першої жінки-пілота у світі та Беверлі Басс - першої жінки-капітана літака American Airlines. 

Бессіка Райч (у дівоцтві - Медлар) народилася у Белойті, штат Вісконсин. Вона вмовила батьків відпустити її вивчати музику та мистецтво до Франції.  Французьке життя, стиль та суспільство глибоко вразили її, а ще вона могла прочитати про Раймонду де Ларош, яка отримала свою ліцензію 8 березня 1910 року і навіть побачити демонстрацію легендарного “Флаєра” братів Райт. А ще у Франції Бессіка зустріла чоловіка  - Франсуа Райча, за якого вийшла заміж. Молоде подружжя повернулось до США, де оселилося у Мінеолі, штат Нью-Йорк. Бессіка Райче стала дантистом, практикуючим стоматологом, доктором медицини. 

Втім, жага до неба та пригод у Бессіки лише посилювалась, бо поряд був Лонг-Айленд - центр ранньої американської авіації. У США Бессіка навчилася водити машину, стріляти, плавати. Тим часом, у небо піднялася інша американка - Бланш Скотт, але її політ не був визнаний “офіційним” - вона просто відпрацьовувала керування літаком на землі, але неочікувано злетіла на висоту 12-ти метрів. Наміру злітати у неї не було, але першою жінкою у небі США вона все ж вважається. 

А от Бессіка такий намір мала від самого початку. Разом з чоловіком, вона збудувала біплан на основі літака братів Райт з легких, але міцних матеріалів - бамбуку, шовку та дротів для фортепіано. У результаті вийшов біплан з розмахом крил у 10 метрів. Двигун CM Crout мав потужність у 30 к.с. Хоча шовк все ж був набагато більш тендітним, ніж, наприклад, лляна або бавовняна тканина, яку використовували інші. 

Через два тижні після “випадкового” польоту Бланш Скотт та через півроку опісля де Ларош, Бессіка Райче піднялася у небо. Це сталося 16-го вересня 1910-го року. Загалом, за 5 спроб, Бессіка пролетіла від свого будинку до Хемпстеду, а це 8 км. У останньому польоті була покрита 1 миля (1,6 км). За це Бессіку нагородили золотою медаллю з діамантами від авіаційної спільноти як першу жінку-авіатора Америки. 

І це був лише початок, бо далі вона збудувала три літаки, у тому числі один схожий на Curtiss з 40-сильним, 4-циліндровим колишнім морським двигуном! Цей монстр розвивав небачену на той час швидкість у 56 км/год! Ше дві машини її компанії були продані. Втім, з часом Бессіка полишила небо, можливо, через хворобу. 

Разом з цим зникла і пам’ять про неї. Жодної реклами чи зображень, дуже мало фотографій. Вона не брала участі у авіаційних виставках чи не здійснювала рекордних перельотів. Ті, хто вивчає її життя, кажуть, що Бессіка ніколи не хотіла бути у центрі уваги. Вона намагалася розширити межі для жінок свого часу як пілот, авіатор та доктор. Вона показала, що жінок у авіаційній справі можна і треба сприймати серйозно.