Розпочато реставрацію салону Ан-30!

У рамках реставраційних робіт, які виконуються співробітниками музею, у Ан-30 проводиться доукомплектація кабіни пілотів та штурмана приладами, оновлення салону та загальне приведення експоната у презентаційний вигляд. 

Ан-30 - літак повітряного спостереження та аерофотозйомки, модифікація Ан-24. Був розроблений у АНТК імені Антонова разом з ДКБ Берієва. Початок розробки - 1964 рік, а влітку 1967 року один серійний Ан-24 було переобладнано під майбутній “Виріб ФК (з фотокамерами)”. Повністю замінили носову частину, вона була розширена, засклена, там створили місце для фотографа. Силова установка - два турбогвинтові двигуни АИ-24ВТ та один додатковий реактивний РУ-19А-300. У наш час, Ан-30 ще служить у Румунії, Казахстані, Україні, Росії та Болгарії для спостережних польотів у рамках Договору про відкрите небо. 

Перший політ відбувся 21 серпня 1967 року. Серійне виробництво почалося на заводі “Авіант” під назвою Ан-30 і тривало до 1980 року. Всього було випущено 115 машин кількох модифікацій. Наприклад, Ан-30А - цивільний фотокартограф, Ан-30Б - для військової розвідки, Ан-30Д “Сибиряк” - для більш далеких польотів з додатковими паливними баками та Ан-30М “Метеозахист” з системою радіолокації “Гроза-М-30”. Вона розміщалася під кабіною штурмана. Якщо зайти в середину літака, можна побачити люки під 5 фотоапаратів для планової та перспективної аерофотозйомки. Обладнання дозволяло виконувати роботи вдень та вночі, у автоматичному та напівавтоматичному режимах. Окремо була створена пасажирська модифікація Ан-30-100. 

Необхідність у Ан-30 пояснювалася потребами розвідки, а також для уточнення топографічних карт (з повітря це робити найшвидше). При цьому, більшість карт за часів СРСР знаходились під грифом “секретно” та/або “для службового використання”. Це значило, що для звичайних людей, які не мали спеціального доступу, такі карти були недоступні. Розповідають, що перед вильотом Ан-30, штурман, який одночасно був і аерофотографом, отримував у секретному відділі карти під особистий розпис. Втрата карт могла викликати серйозні проблеми. 

Якщо переходити саме до музейного експонату, то він мав реєстраційний номер UR-30005, заводський - 1406. Він літав з 1978 року у складі флоту Міністерства Цивільної Авіації СРСР. На початку 90-х встиг два роки провести у Словаччині у авіакомпанії Air Transport Europe, перш ніж повернутись у флот вже незалежної України. Здійснював рейси з 1994 по 2002 роки у складі “Авіалінії України - Air Ukraine” та “Ukraine National Airlines”, але потім 5 років стояв на зберіганні. У 2008 останній раз піднімався у небо, у 2011 був списаний та виведений з державного реєстру. На цьому закінчилася його службова кар’єра, так би мовити. Він був останнім із цілого підрозділу Ан-30, який за радянських часів базувався у Жулянах. Але літак уникнув прикрої долі багатьох інших та отримав друге, музейне життя. 

До Державного музею авіації імені О.К.Антонова, Ан-30 потрапив 15 листопада 2012 року. Довгий час до того він просто стояв собі серед кущів та трави на краю льотного поля у Жулянах, сам по собі заростаючи тією травою. У 2015 йому повернули класичну “ліврею” Аерофлоту, тому номер змінився на СССР-30005. Важливо відзначити, що побачити Ан-30 у музеї авіації ви можете лише у Києві та у Празі.