11 бойових машин, які ніколи не літали
Авіація - широке поле для експериментів. І далеко не всім моделям судилося стати серійними та поповнити лави "повітряних королів". Нижче розповідь піде про 10 літаків, які так ніколи і не воювали.
1. N-102 Fang
Фанга придумав у 1952 році Ед Шмуд - автор Мустанга P-51 - одного з ключових винищувачів Другої Світової, який зіграв величезну роль у перемозі союзників. Вже працюючи на Нортроп, він запропонував новий літак для авіації та флоту. Втім, армії вже тоді був потрібен більш важкий та більший винищувач, а не маленький з одним двигуном. Вони обрали F-4. На основі Фанга був створений F-5 та його модифікації,які досі служать. Варіація F5-E ще зіграє свою роль нижче.
2. Sud-Est SE.5000
Аероплан, який запускався з катапульти від французів, теж з 50-х років. Хоча ідея була реалізована ще під час війни німцями, які першими будували подібні апарати. План був за допомогою такого механізму не залежати від вразливих для ворога авіабаз та злітних смуг. Під час війни вони стають пріоритетними цілями. Французи показали свій аероплан 1 серпня 1953 року і перший політ був успішним: літак “відчепився” від катапульти та приземлився на полози,незважаючи на боковий вітер. Нажаль, попри всі переваги,включаючи швидку дозаправку та поповнення арсеналу, далі першого польоту справа не пішла. А міг би вийти чудовий тактичний винищувач…
3. Convair YB-60 та Model 49
Американцям з "Конвейр" не повезло аж два рази. Спочатку вони у 50-х роках взялися створювати важкий стратегічний бомбардувальник з турбореактивним двигуном, щоб носити атомні бомби через океани.
Для цього вони взяли вже готовий B-36 і просто..поміняли пропелери на реактивні двигуни! Так з’явився YB-60 з вісьмома двигунами. Прототип пролетів 4667 км зі крейсерською швидкістю у 751 км за годину, міг взяти на борт 36 тонн бомб. В чому ж проблема? B-52 Stratofortress літав швидше (844 км/г), далі ( 7242 км) і міг брати трохи менше бомб. YB-60 швидко скасували, та це не зупинило "Конвейр".
Через 10 років виникла потреба у гарному літаку підтримки солдат на землі. Republic F-105 виявився занадто швидким та вразливим. Кандидат на цю роль мав бути гарно броньований та озброєний, злітати вертикально та зависати. Такі вимоги привели до створення Advanced Aerial Fire Support System ( Покращена Повітряна Система Підтримки Вогню).
"Конвейр" запропонував дуже цікаву Модель-49, схрестивши літак з гелікоптером. Дизайн виявився дуже дивним, хоч і нагадував віддалено SNECMA C.540 Франції. У “Конвейр” думали, що це - ідеальне вирішення проблеми, яке поєднує сильні сторони обох повітряних апаратів. Там навіть була кабіна, у якій пілот не дивився би у небо! Годі казати, що настільки екстравагантний апарат ніколи не став на озброєння.
4. Bell XF-109
Ідея літака вертикального зльоту та посадки не полишала армійські уми і новою спробою у 1955 році став Bell XF-109 - винищувач удвічі швидший за звук (2 Махи). Він мав у проекті вісімнадцять метрів завдовжки, вісім двигунів J85. До речі, їх розташування було цікавим: чотири двигуни у рухомих гондолах на крилах та два у кінці фюзеляжу мали форсажні камери, а ще два двигуни розміщувалися за кабіною пілота вертикально. Щось подібне через 40 років для морської піхоти США розробить Lockheed Martin, це буде F35-B - надзвуковий реактивний літак. А тоді, у 1950-х, військові швидко втратили зацікавлення до ідеї, яка значно випередила свій час. XF-109 був відмінений ще на етапі проектування.
Перший літак злетить вертикально у 1967 році, це буде Harrier. Він буде дозвуковим.
5. Lockheed RB-12 та CL-1200
Назад до стратегічних літаків. На самому початку 1961 року, голова КБ “Локхід Мартін” Келлі Джонсон прийшов до ВПС США з пропозицією: взяти літак-шпигун Mach-3A-12, який був розроблений для ЦРУ і створити на його базі швидкий бомбардувальник. “Мах” це попередник дуже відомого SR-71 “Blackbird”.
Mach-3A-12
Військовим від авіації ідея, загалом, сподобалась, але вони висунули зустрічну: взяти планер A-12, додати потужні турбореактивні двигуни J-58, складні радари великої дальності та ракету “повітря - земля” з ядерними боєголовками на основі AIM-47 “повітря-повітря”. Вона, наприклад, стояла на озброєнні F-12. Що вийшло? Проект RS-12. Планувалося, що літак заглибиться у радянський авіапростір на швидкості 3,2 Маха на висоті 24 кілометри та вразить ціль на відстані 80 кілометрів.
Абміційний проект закінчився провалом: Пентагон відмінив як F-12 через високу вартість так і RS-12, бо балістичні ракети вже витісняли бомбардувальники. До ідеї повернулися аж у 1990-х роках, але лише як до розвідника SR-71-A-12.
Як і “Конвейр” трохи вище, “Локхід” не зупинила одна відмова. Через 10 років вони повернулися, рекламуючи покращену, більш безпечну та, за їх словами, “більш адекватну по ціні” версію F-104. Останній був хоч і швидкий, але складний у керуванні. Заміну назвали CL-1200 “Лицар”. Він мав нові двигуни TF-33, збільшене крило та головний задній стабілізатор, зсунуту хвостову частину відносно фюзеляжу. Була додана внутрішня паливна ємність та виправлений вхідний отвір двигуна.
У теорії, CL-1200 мав стати більш маневровим, більш керованим та трохи дешевшим F-104E ( приблизно 2 млн доларів проти мінімум 2,4). “Лицаря” показали на конкурсному відборі, який мав визначити головний експортний літак для союзників. Хто його виграв? Northtrop F-5E! Так-так, той самий літак з першого прикладу. Шокований “Локхід” відмінив проект CL-1200 і ніколи не повертався до нього…
6. Dassault Mirage 4000
Історія про те, як “Міраж” намагався зробити нову версію “ідеального літака”. Так називали “Міраж”-2000 - один з найбільш відоміших та найкращих винищувачів через легкість у керуванні, витривалість та працездатність. Що таке версія 4000? Потужніша удвічі. Все. Вона з’явилася у 1979 році і конкурувала з F-15 та Су-27. Інновацією Міражу-4000 був вуглецево-волокнистий матеріал для зменшення ваги.
Під час шостого випробування, “Міраж-4000” досяг висоти у 15,2 км та швидкості у 2 Махи за 3 хвилини 50 секунд. Цей літак був би витривалим у дальніх перельотах та здатним взяти на борт великий арсенал. У великому носі планувався сучасний радар далекого радіусу дії. Але на 4000-й Міраж не знайшлося покупця. Потенційні угоди зірвалися: у Ірані сталася революція, а Саудівська Аравія обрала американський F-15. Неможливість продати нову бойову машину стала великим ударом для Dassault, оскільки компанія фінансувала розробку літака із власних коштів.
7. Камов В-100
Ідея роторів,розміщених прямо на крилах, не полишала Камова - відомого радянського розробника гелікоптерів. Він намагався створити нову модель у 1980-х роках: швидкий гвинтокрил для поля бою. Оскільки штовхаючий гвинт був один, це давало змогу, за задумом конструкторів, набрати максимальну швидкість у 402 км/год. Це було на 112 км/г швидше ніж американський AH-64! Зі зброї, нова “пташка” Камова мала мати дві 23-мм гармати або одну, але 30-мм, а ще - потужну ракету Х-25 “повітря-земля”. Але радянська влада оцінила концепт як “занадто ризикований”. А отже, він ніколи не літав…
8. Як-43
Росію, як і СРСР до цього, звинувачували у викраденні військових секретів у США та розробки по ним власних літаків. Але, насправді, це працювало у обидва боки: обидві команди, фактично, намагалися вирішити одні й ті самі проблеми, працюючи зі спільним дизайном.
Колись, “Локхід Мартін” придбали у КБ Яковлева дані про систему силової установки Як-41 - винищувача короткого зльоту та вертикальної посадки. Але цей літак був просто сходинкою до справжнього монстра - Як-43. Планувалося, що у 1980-х роках він стане більш універсальним та швидким, ніж легендарний “Harrier”, наближаючись до характеристик Міг-29. Але бурхливий період після розпаду Країни Рад, який зробив можливим співпрацю з “Локхідом”, убив також і Як-43. Утім, його ДНК живе у моделі F35-B.
9. Bae P.125
Мало що відомо про досвід Великобританії у розробках технологій стелс, а він є. Сполучене Королівство першим нанесло на літаки радіопоглинаючий матеріал, а у 1960-х роках працювало над зменшенням радіолокаційної помітності своїх ядерних боєголовок. Вершиною спроб у 1980-х роках стал тестовий стелс-літак “Репліка”, на якому й випробовували ідею малопомітності. Але було дещо ще до цього, таке секретне, до уряд тримав розробку під грифом “секретно” до 2006 року.
Це був варіант ударного надзвукового літака Bae P.125 з технологією стелс, який мав замінити “Торнадо”. Він мав бути доступним у двох варіантах: з коротким зльотом та вертикальною посадкою і у звичайній. Остання версія мала би одне центральне сопло з керуванням вектором тяги, у перших таких мало бути три. Незвичний дизайн крил досі лишається унікальним лише для цієї розробки, незважаючи на те, що на дворі були 1980-ті.
У дечому, Bae P.125 був ще більш амбіційний, ніж F-35 від “Локхідів”. Пілот мав нахилене крісло, що робило його непомітним. Але він мав дивитися на світ через синтетичні дисплеї. Фактично, британський літак ставав менш помітним на радарах, ніж F-35-ий. Нажаль, коли у 1990-х Великобританія таки зупинила свій вибір на F-35, від Bae P.125 тихо відмовились.
Джерело: nationalinterest.org
Переклад: Анатолій Максимов