«Англія — більше не острів»

 Літо тисяча дев’ятсот дев’ятого: пройшло трохи більше п’яти років з першого польоту аероплану братів Райт, а вже по всьому світу розповсюдилася «авіаційна лихоманка»!

Інженери та механіки з усіх куточків Землі розпочали активну роботу з конструювання та будівництва нових літаків та двигунів, а пілоти (найчастіше ті ж самі конструктори) почали ставити перші рекорди в небі.

Однією з таких амбіційних задач того часу був безпосадковий переліт через пролив Ла-Манш, що розділяє Францію та Великобританію. Найзручніше це було зробити біля містечка Па-де-Кале, де ширина проливу становить біля 40 кілометрів. Сучасні авіалайнери пролітають цю відстань приблизно за три хвилини, але в авіатори того часу мали в своєму розпорядженні лише крихкі конструкції з дерева та полотна, вкрай ненадійні та слабкі двигуни, і практично не мали жодного навігаційного спорядження.

Тож змагання, яке оголосив англійський меценат лорд Норткліфф (1000 фунтів тому, хто перший перелетить Ла-Манш) було смертельно небезпечним, адже у випадку аварії сідати треба було на воду!

Тим не менше бажаючих ризикнути було вдосталь.

В ніч на 25 липня 1909 року французький піонер авіації Луї Блеріо, у супроводі лише кількох друзів та співробітників,  відбуксував нову модель свого моноплана на місце відльоту — поле в Кале. О 4:35 ранку він піднявся в повітря. На половині дороги вітер зніс його курс на північ, у відкрите море, але Блеріо вчасно помітив проблему за курсами кораблів на морі та повернув на захід, до Дувру. Через 37 хвилин, подолавши 23 милі, Блеріо успішно приземлився на англійській землі. В ті дні газета «Daily Mail» вийшла з заголовком: «Англія — більше не острів».

Перемога Блеріо у той час була сприйнята, зокрема, як перемога моноплана, популярного серед авіаторів-французів, над біпланом англійців і американців. За місяць Блеріо зібрав сотню замовлень на випуск свого моноплана; кожен планер (без двигуна) коштував покупцям 850 американських доларів.